ЗДИХАЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
здиха́ти «гинути (про тварин); [зітхати]»
псл. izdyxati «видихати; робити останній видих», vъzdyxati, очевидно, «робити вдих і видих», утворені від дієслова dyxati «дихати» за допомогою префіксів iz- «з-, ви-» і vъz- «уз-, з»;
р. издыха́ть (із цсл.?), вздыха́ть, бр. здыха́ць «гинути», уздыха́ць «зітхати», др. издыхати, въздыхати, п. zdychać, wzdychać, ч. zdechnouti «здохнути», vzdychati «зітхати», слц. zdochnúť, vzdychať, вл. zdychować «зітхати», болг. възди́шам «зітхаю», схв. ùздисати, ùздишēм «помирати», ỳздисати, ỳздишēм «зітхати», слн. izdíhniti «померти», стсл. издыхати, въздыхати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
здих
«здихання, загибель; здохлятина (про набридлу худобину) Me»
(лайл.)
здиха́нка
«зітхання»
здихля́
«слаба, хвороблива істота»
здихля́чина
«здохлятина»
здихну́ти
«зітхнути»
здох
«здихання, загибель»
здохлени́на
«здохлятина»
здо́хлий
здохли́на
«тс.»
здохля́к
«тс.; ледве жива, хвороблива істота»
здохля́ка
«тс.»
здохля́тина
здохля́че
(зб.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| здыха́ць «гинути» | білоруська |
| уздыха́ць «зітхати» | білоруська |
| възди́шам «зітхаю» | болгарська |
| zdychować «зітхати» | верхньолужицька |
| издыхати | давньоруська |
| въздыхати | давньоруська |
| zdychać | польська |
| wzdychać | польська |
| izdyxati «видихати; робити останній видих» | праслов’янська |
| vъzdyxati | праслов’янська |
| dyxati | праслов’янська |
| издыха́ть (із цсл.?) | російська |
| вздыха́ть | російська |
| ùздисати | сербохорватська |
| zdochnúť | словацька |
| vzdychať | словацька |
| izdíhniti «померти» | словенська |
| издыхати | старослов’янська |
| въздыхати | старослов’янська |
| ùздишēм «помирати» | українська |
| ỳздисати | українська |
| ỳздишēм «зітхати» | українська |
| zdechnouti «здохнути»«зітхати» | чеська |
| vzdychati «здохнути»«зітхати» | чеська |
ди́хати
псл. dyxati (*dyxajǫ) є формою ітеративу до dъxnǫti (аналогічно до *syxati : sъxnǫti і под.), яке походить з давнішого *dus-, що має нульовий ступінь вокалізму при іє. *dves-;
найближчими відповідниками є лит. dūsúoti «дихати», dūseti «тс.»;
інший ступінь вокалізму в цьому корені виступає в укр. дух;
р. отдыха́ть, вздыха́ть, дыша́ть, бр. ды́хаць, др. дыхати, п. вл. dychać, ч. dýchati, слц. dýchať, нл. dychaś, полаб. doixa (=dyxajetь), болг. ди́хам, м. дише «дихає», схв. дùхати, слн. díhati, стсл. дыхати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бездиха́нний
вдих
вдиха́льний
вдиха́ти
ви́дих
видиха́льний
видиха́ти
віддих
«дихання; [відпочинок]»
відди́ха
«відпочинок»
віддиха́ти
«дихати; відпочивати»
диики́
«бронхи»
диини́ця
«тс.»
дих
«вдих»
ди́хави́ця
«астма, задишка; запал (у коней); болотиста місцевість»
дихави́чний
«хворий, що страждає задишкою; хворий на запал (про коней)»
ди́хавка
«тім’ячко у малої дитини; западина перед стегном у тварини; [гортань МСБГ]»
ди́хало
«дихальне горло»
дихальний
ди́хальце
«отвір, що служить для дихання (у комах)»
диха́н
«тварина»
ди́хи
«частина тулуба від ребер до сідничних кісток Г; западини по боках у тварин Ж»
дихну́ти
дихови́й
ди́шиця
«трахея»
ди́шка
«дихальне горло Я; бронхи Ж»
дишний
«дихальний»
ди́шник
«трахея»
за́дих
«астма»
зади́ханий
задиха́ти
«тхнути чимось»
зади́ха́тися
зади́хливий
зади́шка
зади́шкуватий
зади́шливий
здих
«загибель; дохлятина»
здиха́нка
«видих; зітхання»
здиха́ння
«тс.»
здиха́ти
«дохнути, гинути (про тварин); [зітхати]»
зди́хатися
«позбавитися»
здихля́
«квола істота»
здихля́чина
«дохлятина»
здихови́читися
«задихнутися»
(про коня)
зідха́ти
«зітхати»
на́дих
«натхнення; дихання, повів»
надиха́ти
«давати натхнення»
оди́шка
пави́здіхало
«людина, що страждає задишкою»
переди́х
переди́шка
по́дих
подиха́ти
«здихати; віяти (про вітерець)»
при́дих
придиха́тися
«мати неприємний запах»
придихо́вий
про́дих
продиха́ти
проди́хатися
продихо́вий
про́дишки
«продуховини»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ды́хаць | білоруська |
| ди́хам | болгарська |
| dychać | верхньолужицька |
| дыхати | давньоруська |
| *dves- | індоєвропейська |
| dūsúoti «дихати» | литовська |
| дише «дихає» | македонська |
| dychaś | нижньолужицька |
| doixa (=dyxajetь) | полабська |
| dychać | польська |
| dyxati (*dyxajǫ)(аналогічно до *syxati : sъxnǫti і под.) | праслов’янська |
| отдыха́ть | російська |
| дùхати | сербохорватська |
| dýchať | словацька |
| díhati | словенська |
| дыхати | старослов’янська |
| дух | українська |
| вздыха́ть | українська |
| дыша́ть | українська |
| dýchati | чеська |
| *dus- | ? |
| dūseti «тс.» | ? |
зітха́ти
власне українське утворення за аналогією до зітхну́ти замість успадкованого [здиха́ти] «зітхати» (пор. р. вздыхать, бр. уздыха́ць, др. въздыхати), відомого ще в цьому значенні в південно-західних говорах;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зідха́ти
зітха́ч
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зітхну́ти «зітхати» (пор. р. вздыхать, бр. уздыха́ць, др. въздыхати) | ? |
| здиха́ти | ? |
зіха́ти «роззявляти рота, позіхати; спускати дух (про мерця)»
очевидно, псл. *zěxati, пов’язане з zěvati, укр. зіва́ти;
кореневе x, можливо, з’явилось під впливом vъzdyxati, укр. зітха́ти, [здиха́ти];
р. [зе́хать] «дивитися», [зеха́ть] «кричати», [зе́ха] «роззява», бр. зяха́ць «хапати повітря», схв. зијèхати «позіхати», слн. žehati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́зіх
позіха́ти
позіха́чка
по́зіхи
позіхо́ти
позяха́ти
роззіха́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зяха́ць «хапати повітря» | білоруська |
| *zěxati | праслов’янська |
| зіва́ти | праслов’янська |
| зе́хать «дивитися» | російська |
| зеха́ть «кричати» | російська |
| зе́ха «роззява» | російська |
| зијèхати «позіхати» | сербохорватська |
| žehati «тс.» | словенська |
| зітха́ти | українська |
| здиха́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України