ЗГУДА — ЕТИМОЛОГІЯ
гу́ди́ти «ганити»
очевидно, результат видозміни деетимологізованого дієслова кудити «гудити, ображати, псувати» і зближення його з дієсловом гудѣти «гудіти, грати»;
припущення первісного звʼязку з гуді́ти, псл. gǫdǫ, gǫsti (Фасмер І 470–471; ЭССЯ 7, 80; Berп. I 340–341) або запозичення з литовської мови (Москаленко УІЛ 31) менш переконливі;
р. [гу́дить] «ганьбити», [гуди́ть] «обдурювати», бр. [гу́дзіць] «гудити», др. гудити «ганьбити, обвинувачувати», стсл. гоудити «ганьбити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гуди́ло
«огудник»
гу́дкати
«базікати, плести чутки»
гудкува́ти
«тс.»
гудьба́
«ганьба»
гу́дяч
«тс.»
загу́да
«огуда»
згу́да
«ганьба, висміювання»
огу́да
огу́дий
«вартий осуду, поганий»
огу́дник
погу́дка
«нарікання; [осуд]»
розгу́дець
«наклепник»
розгу́дити
«розлучити, відвернути наклепами»
розгу́дця
«той, хто викликає розрив угоди наклепами або відраджуванням»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу́дзіць «гудити» | білоруська |
| гудити «ганьбити, обвинувачувати» | давньоруська |
| gǫdǫ | праслов’янська |
| гу́дить «ганьбити» | російська |
| гоудити «ганьбити» | старослов’янська |
| гуди́ть «обдурювати» | українська |
| кудити «гудити, ображати, псувати» | ? |
| гудѣти «гудіти, грати» | ? |
| гуді́ти | ? |
| gǫsti | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України