ЗГУБЛИВА — ЕТИМОЛОГІЯ

губи́ти «знищувати, втрачати»

псл. gubiti, ‹*goubiti, каузативна форма до *gybnǫti «гинути»;
р. губи́ть, бр. губі́ць, др. губити, п. gubić, ч. hubiti, слц. hubiť, вл. hubić, нл. gubiś, болг. гу́бя «гублю», м. губи «губить», схв. гỳбити, слн. gubíti. стсл. гоубити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

губи́тель
губи́тельний
губи́тельство
губи́тися «втрачатися; втрачати самовладання»
загу́ба «загибель»
згу́ба «загибель, втрата»
згу́бли́вий
згу́бний
згу́бник
изгу́бниця
невигу́бний
обгуби́тися «загубити все»
погу́ба «погибель»
погуби́тель
погу́бщик
розгу́ба «роззява; розгубленість»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
губі́ць білоруська
гу́бя «гублю» болгарська
hubić верхньолужицька
губити давньоруська
губи «губить» македонська
gubiś нижньолужицька
gubić польська
gubiti праслов’янська
губи́ть російська
гỳбити сербохорватська
hubiť словацька
гоубити словенська
гоубити старослов’янська
hubiti чеська
*goubiti ?
*gybnǫti «гинути» ?
гоубити ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України