ЗВІРНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
звір
псл. zvěr «звір, дика тварина»;
споріднене з лит. žvėrìs «звір», лтс. zvę ̑rs, прус. swirins «тс.», гр. ϑήρ/φήρ «хижак, тварина», лат. ferus «дикий»;
іє. *ĝhwēr- «тс.»;
р. зверь, бр. звер, др. звѣрь, п. zwierz, ч. zvěř «звірі», слц. zver, вл. zwěrjo, нл. zwěrje, болг. звяр, м. sвep, схв. звȇр, звȇрка, звȅрка, слн. zvér, стсл. звѣрь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́звіритися
звірʼя
звіра́к
«звір»
звіри́на́
звіринець
звіри́нячий
зві́ритися
«кидатися»
звірівни́к
«звіринець»
звірі́ти
звіркува́тий
«звіроподібний»
звірни́к
«тс.»
звірно́
«багато хижих звірів»
звірнува́ти
«бути звіром»
звірня́
«звірина»
звіро́та
зві́рство
зві́рствувати
звірюва́тий
«схожий на звіра»
звіря́
звіря́чий
озві́рений
озві́ритися
озвірі́лий
озвірі́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| звер | білоруська |
| звяр | болгарська |
| zwěrjo | верхньолужицька |
| ϑήρ «хижак, тварина» | грецька |
| φήρ | грецька |
| звѣрь | давньоруська |
| ferus «дикий» | латинська |
| zvę ̑rs | латиська |
| žvėrìs «звір» | литовська |
| sвep | македонська |
| zwěrje | нижньолужицька |
| zwierz | польська |
| zvěr «звір, дика тварина» | праслов’янська |
| swirins «тс.» | прусська |
| зверь | російська |
| звȇр | сербохорватська |
| звȇрка | сербохорватська |
| звȅрка | сербохорватська |
| zver | словацька |
| zvér | словенська |
| звѣрь | старослов’янська |
| zvěř «звірі» | чеська |
| *ĝhwēr- «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України