ЗВУКА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. zvǫkъ, zvękъ, утворене за допомогою суфікса -kъ від основи zvьn-ěti «дзвеніти» (zvon-);

р. болг. м. звук, др. звукъ, п. dźwięk [źwięk], ч. слц. zvuk, вл. zwuk, нл. zuk, схв. звук, слн. zvók, стсл. звѫкъ;

псл. *zvękati (›zvęcati), zvęčati, zvękъ походять від того ж кореня, що і zvьněti, zvonъ, укр. дзвені́ти, дзвін;

паралельним утворенням з чергуванням голосного кореня є псл. zvǫkъ, укр. звук;

суфікс -к- при цьому корені виступає поруч з -g-, пор. укр. дзвя́ньгати, р. звя́гать, бр. звя́гаць і под;

р. звя́кать, [звяча́ть], бр. звякаць «дзвонити, бряжчати», др. звякъ «звук», звяк нути «звучати», звяцати «звучати; дзвонити», п. dźwięczeć «дзвеніти, звучати», dźwięk «звук», ст. і діал. źwięczeć «звучати», ч. ст. zvek, болг. звек «глухий металічний звук», схв. звéчати «звучати; дзвеніти», звéкнути «дзвякнути», звȇк «звук; брязкіт», слн. zvékati «дзвеніти», zvèk «дзвін»;