ЗВЕНО — ЕТИМОЛОГІЯ

за іншим, ще менш вірогідним поглядом, споріднене з лит. žuvìs «риба» (Vaillant RÉS 16, 190; 18, 246–248);

були спроби виводити через метатезу з гіпотетичної форми *zenvo «коліно», нібито спорідненої з лат. genū «коліно», гр. γόνυ, дінд. jánu, двн. kniu, хет. genu «тс.» (Mikkola IF 6, 351–352; Uhlenbeck 99);

псл. zveno;

певної етимології не має;

найімовірніше, пов’язане із звені́ти «дзвеніти» (Даль І 672);

р. звено́, п dzwono «обід колеса; кільце змії», вл. zwjeno (zwono) «обід колеса», нл. zweno, полаб. zvenü «тс.», болг. звено́ (з р.);

інтернаціональний математичний термін (н. Diagonále, фр. diagonale, англ. diagonal), який виник на базі слат. diagōnālis «діагональний, проведений з одного кута в другий», що є похідним від запозиченого з грецької мови diagonios, утвореного з δια- «через» та γωνία «кут», спорідненого з γόνυ «коліно», якому відповідає дінд. janu, дангл. cnēo, гот. kniu, лат. genū «тс.», можливо, також р. звено́;

р. диагона́ль, бр. дыягана́ль, п. diagonalny, ч. diagonál, слц. слн. diagonála, вл. diagonala, болг. диагона́л, м. схв. дијагонáла;

пов’язане з [звено́] «ланка ланцюга»;

можливо, запозичене з російської мови;

р. позвоно́к, бр. пазвано́к;

пов’язане із [дзвін] «обід колеса» Ж, [зво́на] «тс.», [звонаки́] «необковані колеса у возі», спорідненими зі [звено́] «ланка ланцюга»;