ЗАЄЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
за́є́ць
псл. *zajęcь;
на думку більшості дослідників, з первісним значенням «плигун, стрибун» (і з розширенням основи на n-) споріднене з дінд. háyaḥ «кінь», jíhītē «підскакує, летить», вірм. ji «кінь», лит. žáisti «плигати, стрибати», можливо, також з лат. haedus «козел», гот. gaits «коза», лит. zuĩkis «заєць» (лтс. zaķis «тс.» запозичене з білоруської мови);
іє. *g’hēi- «плигати, скакати»;
пов’язується також (Machek ESJČ 709) з дієсловом *zьjajǫ «зяю, зіяю» (через наявність «зяючої», роззявленої верхньої губи або через те, що заєць спить з розкритими очима): *zьjaj-ьn-ьcь› zajęcь;
помилковим є зіставлення (Loewenthal AfSlPh 37, 379) з лит. žaĩbas «блискавка», гр. γαĩα «земля»;
р. за́яц, [за́ец], бр. за́яц, [заю́к], др. заяць, п. zając, [zajc, zajk, zajek], ч. zajíc, слц. вл. полаб. zajac, нл. zajec, болг. за́як, [за́ек, за́ец], м. заjак, схв. зàјац, зȇц, слн. záječ, zȇc, стсл. заѩць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́єчка
«зайчиха»
зайча́
зайча́тина
зайча́тко
зайча́тник
«мисливський собака»
зайченя́
зайченя́тко
за́йчик
«світла плямка від сонячного променя, відбита блискучою поверхнею; [вид дитячої гри]»
зайчи́на
«великий заєць»
за́йчина
«заяча шкурка»
за́йчи́ха
зайчи́ця
за́юк
«заєць»
за́яєць
за́янець
за́ятина
за́яць
«тс.»
заяченя́
за́ячий
за́ячина
за́ячиха
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| за́яц | білоруська |
| заю́к | білоруська |
| за́як | болгарська |
| за́ек | болгарська |
| за́ец | болгарська |
| zajac | верхньолужицька |
| ji «кінь» | вірменська |
| gaits «коза» | готська |
| γαĩα «земля» | грецька |
| háyaḥ «кінь» | давньоіндійська |
| jíhītē «підскакує, летить» | давньоіндійська |
| заяць | давньоруська |
| *g'hēi- «плигати, скакати» | індоєвропейська |
| *zьjajǫ «зяю, зіяю» (через наявність «зяючої», роззявленої верхньої губи або через те, що заєць спить з розкритими очима) | індоєвропейська |
| *zьjaj-ьn-ьcь | індоєвропейська |
| zajęcь | індоєвропейська |
| haedus «козел» | латинська |
| zaķis | латиська |
| žáisti «плигати, стрибати» | литовська |
| zuĩkis «заєць» (лтс. zaķis «тс.» запозичене з білоруської мови) | литовська |
| žaĩbas «блискавка» | литовська |
| заjак | македонська |
| zajec | нижньолужицька |
| zajac | полабська |
| zając | польська |
| zajc | польська |
| zajk | польська |
| zajek | польська |
| *zajęcь | праслов’янська |
| за́яц | російська |
| за́ец | російська |
| зàјац | сербохорватська |
| зȇц | сербохорватська |
| zajac | словацька |
| záječ | словенська |
| zȇc | словенська |
| заѩць | старослов’янська |
| zajíc | чеська |
за́йчик «хрінниця вонюча, Lepidium ruderale L.; заяча конюшина багатолиста, Anthyllis vulneraria L.» (бот.)
похідне утворення від заєць;
назва зумовлена тим, що ці рослини є гарними кормовими травами для зайців та кролів;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| заєць | ? |
за́юшка «вид гаївки»
демінутивна форма від іменника заєць;
назва зумовлена тим, що учасники гаївки співають пісню про «заюшку», а один у тісному колі учасників імітує поведінку зайця, про яку розповідається в пісні;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| заєць | ? |
льон «Linum L.» (бот.)
псл. lьnъ, «льон; льняне волокно»;
споріднене з лит. lìnas (мн. linaĩ) «льон», лтс. lins (мн. lini), прус. linno гр. λίνον, алб. гег. lįni, тоск. liri, лат. līnum, двн. līn (нвн. Lein) «тс.», гот. lein «полотно», дірл. līn «сітка», ірл. líon «льон»;
не виключена можливість давнього культурного запозичення у якогось з народів Східної Європи, напр., у скіфів;
висловлювалась також гіпотеза про зв’язок з доіндоєвропейським (Machek ESJČ 326) чи з середземноморським субстратом (Schrader Reallexikon l 323);
робилися спроби виведення слова з іє. *(s)lī- «синюватий» і зіставлення з лат. liveo «бути синюватим» (Pokorny 965);
зіставлялося з дінд. līnaḥ «що прилягає», ірл. lían «ніжний, м’який» (Uhlenbeck 262);
малопереконливе припущення (Hofmann 181) про латинське або германське походження слова у праслов’янській мові;
р. бр. лён, др. льнъ, п. ч. вл. len, слц. l’an, нл. lan, полаб. l’ån, болг. м. лен, схв. лȁн, слн. lán, стсл. льнѣнъ «льняний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гірський
«вид азбесту»
зайців
«льонок звичайний, Linaria vulgaris (L.) Mill.»
(бот.)
зайців
«тс.»
зозу́лин
(вид моху)
ильча́стий
ильча́тий
ільнува́ти
«збирати подать, (у т. ч. льон)»
(заст., про попадю)
ільняний
«льняний»
ільча́стий
лен
«льон прядильний»
лен
«льонок звичайний»
(бот.)
лен
ле́нище
«ділянка землі, з якої зібрано врожай льону»
ленни́й
ле́ннищи
«тс.»
леновище
«льонище Mak, [ліннишки] «скатерті»«льняна пряжа»
ленок
«тс. (зм.); льонок звичайний; льонолисник, Thesium L.»
лень
«льон посівний»
лінни́й
«тс.»
лляни́й
льни́ско
«поле з-під льону»
льни́ще
«тс.»
льно́ві
льнува́ти
«тс.; насміхатися, знущатися Пі»
льняни́й
льон
«льонолисник гірський, Thesium montanum Ehrh.»
(бог.)
льон
«тс.»
льона́вий
«схожий на волокна льону»
льона́р
льона́рка
«жінка, яка вирощує льон; [льонозбиральна машина Л]»
льона́рство
льоне́ць
льо́ниско
«місце, де ріс льон»
льо́ни́ще
льонко́вий
«льняний»
льонни́й
льонова́ті
«льонові»
льоно́вий
«тс.»
льоно́вище
«льонище»
лянни́й
новозела́ндський
«Phormium tenах Torst.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lįni | албанська |
| лён | білоруська |
| лен | болгарська |
| len | верхньолужицька |
| lįni | гегський |
| lein «полотно» | готська |
| λίνον | грецька |
| līn «тс.» (нвн. Lein) | давньоверхньонімецька |
| līnaḥ «що прилягає» | давньоіндійська |
| līn «сітка» | давньоірландська |
| льнъ | давньоруська |
| *(s)lī- «синюватий» | індоєвропейська |
| líon «льон» | ірландська |
| lían «ніжний, м’який» | ірландська |
| līnum | латинська |
| liveo «бути синюватим» | латинська |
| lins (мн. lini) | латиська |
| lini | латиська |
| lìnas «льон» (мн. linaĩ) | литовська |
| linaĩ | литовська |
| лен | македонська |
| lan | нижньолужицька |
| Lein | нововерхньонімецька |
| l'ån | полабська |
| len | польська |
| lьnъ | праслов’янська |
| linno | прусська |
| лён | російська |
| лȁн | сербохорватська |
| l'an | словацька |
| lán | словенська |
| льнѣнъ «льняний» | старослов’янська |
| liri | тоскський |
| len | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України