ЗАЧУХАНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
чу́хати «терти, шкребти шкіру, щоб не свербіла; куйовдити волосся, почісуючи пальцями»
(перен.) «прийти до нормального стану; одужати; отямитися», прочуха́н «покарання (побоями)», прочу́ха́нка «тс.» СУМ, Нед;
псл. čexati (čuxati/čoxati);
експресивне утворення від česati, укр. чеса́ти з переходом s в х та пізнішою нерегулярною зміною голосних у корені;
р. [чу́хаться] «чухатися; опритомнювати», бр. чу́хаць, чу́хацца, п. заст. czochać się, ч. [čachat] «їхати, іти», слц. [čuchac (dil’e)] «мити, скребти (підлогу)», схв. чѐхати «обривати, обламувати, общипувати», слн. čéhati «гладити, скребти по шкірі (особливо тварину)», čîhati «чистити скреблом», čîhati se «чесатися, тертися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зачу́ханий
очу́хатися
«стертися»
чі́хати
«тс.»
чухани́ці
(у примовці, що вживається під час гри в нямкало з жестами, що наслідують чухання: чу́хи, чу́хи, чухани́ці, до́брі з ма́ком паляни́ці)
чу́ханка
«короста»
чуха́чка
чу́хи
«чухання»
(мн.)
чухна́
«тс.»
чухно́
«сверблячка»
чюхати
«чухати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чу́хаць | білоруська |
| czochać się | польська |
| čexati (čuxati/čoxati) | праслов’янська |
| чу́хаться «чухатися; опритомнювати» | російська |
| чѐхати «обривати, обламувати, общипувати» | сербохорватська |
| čuchac «мити, скребти (підлогу)» (dil’e)] | словацька |
| čéhati «гладити, скребти по шкірі (особливо тварину)»«чистити скреблом»«чесатися, тертися» | словенська |
| čîhati «гладити, скребти по шкірі (особливо тварину)»«чистити скреблом»«чесатися, тертися» | словенська |
| čîhati se «гладити, скребти по шкірі (особливо тварину)»«чистити скреблом»«чесатися, тертися» | словенська |
| чеса́ти | українська |
| чу́хацца | українська |
| čachat «їхати, іти» | чеська |
| czochać się | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України