ЗАЧИНАЮТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
поча́ти
псл. počęti (‹*po-čьnti), počinati, na-, za-, похідні від *čęti, пов’язаного чергуванням звуків з konьcь «кінець», konъ «кін»;
споріднене з лтс. cītiês (‹*kinties), cìnîtiês «боротися», дінд. kannaḥ «молодий», гр. καινός «новий, молодий, свіжий», лат. re-cēns «свіжий, молодий, новий», ірл. cinim «випливаю, розпочинаюсь», cét- «перший», гал. cintu- «тс.»;
зіставляється також (Schuster-Šewc 1110–1111) з псл. čędo «чадо, дитина»;
р. [поча́ть], начать, бр. пача́ць, др. почати, п. począć, ч. počíti, слц. počat’, вл. počeć, нл. póceś, болг. по́чна «почну», м. почне «почне», схв. по̀че̄ти «почати», слн. počétі, цсл. почѧти, стсл. почѧти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
всча́тися
«початися»
зача́ло
зача́ти
зача́ток
зача́ття
«зародження, виникнення»
за́чи́н
зачина́льник
зачина́ння
зачина́тель
зачина́ти
зачи́нщик
надпоча́ти
надпочина́ти
«тс.»
надча́ти
«почати»
нача́ло
нача́ти
нача́ток
«початок; намір»
начи́н
«початок»
начина́тель
«ініціатор»
начина́ти
поча́тки
«основні положення, принципи; (бот.) кукурудза»
початкі́вець
поча́тко́вий
початку́ючий
поча́ток
поча́тоньки
(пестливе)
почату́ха
«та, що починає»
почи́н
почина́лець
«ініціатор»
почина́льник
почина́ння
почина́ти
почи́нок
«веретено з пряжею; [початок]»
розпоча́тє
«початок»
розпоча́ти
розча́ти
«почати»
розчина́ти
споча́тку
сча́ти
«почати»
счина́ти
уча́ти
учну́ти
«тс.»
чина́ти
«починати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пача́ць | білоруська |
| по́чна «почну» | болгарська |
| počeć | верхньолужицька |
| cintu- «тс.» | галльська |
| καινός «новий, молодий, свіжий» | грецька |
| kanīˊnaḥ «молодий» | давньоіндійська |
| почати | давньоруська |
| cinim «випливаю, розпочинаюсь» | ірландська |
| cét- «перший» | ірландська |
| re-cēns «свіжий, молодий, новий» | латинська |
| cītiês (‹*kinties) | латиська |
| почне «почне» | македонська |
| póceś | нижньолужицька |
| począć | польська |
| počęti (‹*po-čьnti) | праслов’янська |
| počinati | праслов’янська |
| *čęti | праслов’янська |
| konьcь «кінець» | праслов’янська |
| konъ «кін» | праслов’янська |
| čędo «чадо, дитина» | праслов’янська |
| поча́ть | російська |
| начать | російська |
| по̀че̄ти «почати» | сербохорватська |
| počat' | словацька |
| počétі | словенська |
| пачѧти | старослов’янська |
| почѧти | церковнослов’янська |
| počíti | чеська |
| cìnîtiês «боротися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України