ЗАТИНАТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
зато́нистий «упертий, вередливий»
очевидно, пов’язане з затина́тися (затя́тися) «уперто наполягати»;
пор. [зати́нчивий] «упертий, непіддатливий», [зати́нчливий] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| затина́тися «уперто наполягати» (затя́тися) | ? |
| зати́нчливий «тс.» | ? |
затя́ти «покрити, затягти; почати (співати, грати); перервати»
псл. zatęti «затягти», sъtęti «стягти», похідні від tęti (‹*tenti) «тягти»;
лит. tenė˜tі «зсідатися, згущатися», гр. τείνω «розтягую, натягую», τόνος «натягнута вірьовка, канат», лат. tenus «шнурок», дінд. tanṓti «натягує, розтягує, триває», tanіkā «шнурок», двн. den(n)en «розтягувати», нвн. dehnen «тс.»;
іє. *ten «тягти; плести»;
р. [натя́ться] «прив’язнути», [то́нька] «мотузка для натягування вітрила», [тень] «павутина», [тина́] «струна», [ти́нкий] «наполегливий, невтомний», др. тинь «ремінь, батіг», п. ścinać się «замерзати; скисати», болг. [натоница] «нахаба, причепа», слн. stéti se «зсістися» (про кров);
Фонетичні та словотвірні варіанти
затина́ка
«заїка»
затина́ти
затина́тися
«упиратися; [заїкатися ЯІ»
зати́нчивий
«упертий»
зати́нчливий
«тс.»
затну́ти
затя́тий
«тс.; скажений, лютий; [зціплений, міцно затисненийї»
затя́тися
«зупинитися, перерватись; уперто наполягати, упиратися; тривати, затягтися»
протина́тися
«трохи прокисати»
протине́ний
«ледве прокислий»
(про молоко)
протя́тися
«ледве прокиснути»
(Me)
стина́ти
стина́тися
стя́ти
«зціпити, міцно стиснути»
стя́тися
«скиснути»
(про молоко)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| натоница «нахаба, причепа» | болгарська |
| τείνω «розтягую, натягую» | грецька |
| τόνος «натягнута вірьовка, канат» | грецька |
| den(n)en «розтягувати» | давньоверхньонімецька |
| tanṓti «натягує, розтягує, триває» | давньоіндійська |
| tanіkā «шнурок» | давньоіндійська |
| тинь «ремінь, батіг» | давньоруська |
| *ten «тягти; плести» | індоєвропейська |
| tenus «шнурок» | латинська |
| tenė˜tі «зсідатися, згущатися» | литовська |
| dehnen «тс.» | нововерхньонімецька |
| ścinać się «замерзати; скисати» | польська |
| zatęti «затягти» | праслов’янська |
| sъtęti «стягти» | праслов’янська |
| натя́ться «прив’язнути» | російська |
| то́нька «мотузка для натягування вітрила» | російська |
| тень «павутина» | російська |
| тина́ «струна» | російська |
| ти́нкий «наполегливий, невтомний» | російська |
| stéti se «зсістися» (про кров) | словенська |
тя́ти
псл. tęti (tьnǫ) «тяти»;
споріднене з лит. tìnti (tinù) «відбивати (косу)», далі, можливо, з гр. τέμνω «ріжу», іон., дор. τάμνω «тс.», гр. τόμος «розріз, відрізок», τομός «той, що ріже», ірл. tamnaim «калічу», можливо, лат. aestimō «ціную» (‹*ais-temos «той, хто розрізає зливок міді»);
інший ступінь чергування в нл. ton, toń «вирубка в лісі»;
припускається (Machek ESJČ 644) можливість існування паралельних коренів – *temǝ (звідки грецькі, латинські, ірландські форми) і *tenǝ (звідки слов’янські і балтійські форми);
р. тять (тну) «бити», бр. цяць (тну), др. тяти, тьну «рубати, сікти», п. ciąć (tnę), ч. títi, слц. t’at’, вл. ćeć, нл. śěś, слн. [tẹ́ti (tnèm)], стсл. тѧти (тьнѫ);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́тин
витина́нка
витина́ти
витина́тися
«вирізнятися, виділятися»
ви́тинка
«витівка»
ви́тинок
«вирізка, відрізок»
витятись
«ударитися»
відтина́ти
відтина́тися
«захищатися, різко відповідати»
ві́дти́нок
втина́ти
дотина́ти
«дорізувати, дорубувати; [допікати, дошкуляти Г]»
до́тинки
«дошкуляння»
затина́ка
«заїка»
затина́ти
«ударяти, починати рубати; робити щось енергійно; [допікати, докоряти]»
затина́тися
«зупинятися, перериваючи яку-небудь дію; наполягати, упиратися; чіплятися, затримуватися; [ударятися; заїкатися]»
зати́нка
«нижня частина веретена (після зарубки)»
зати́нчивий
«упертий, непоступливий»
зати́нчливий
«тс.»
затьо́н
«зарубка; вперта людина»
затя́тий
натини́на
«овеча шерсть, знята з однорічної вівці»
натинянка
обітня́ти
«обрізати, обрубати»
обтина́ти
обти́нач
«ковальський ніж, призначений для обсікання копит»
пере́ти́н
«місце перехрещування; перехрестя, перерва»
перети́нча́стий
перетя́ття
«розрубування, розсікання»
підтина́ти
пі́дтинка
«нижня частина сорочки»
потина́ти
«спричиняти смерть; вбивати»
потя́ти
«порізати; наслати хворобу»
притина́ти
при́тинка
«дошкульне слово»
ро́зтин
розтина́ти
розти́нка
«розріз ззаду в одязі»
стина́ти
стина́тися
«битися»
тну́ти
утина́ти
ути́нок
(вти́нок)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цяць (тну) | білоруська |
| цяць | білоруська |
| ćeć | верхньолужицька |
| τέμνω «ріжу» | грецька |
| τόμος «розріз, відрізок» | грецька |
| τομός «той, що ріже» | грецька |
| тяти | давньоруська |
| тьну «рубати, сікти» | давньоруська |
| τάμνω «тс.» | дорійський |
| tamnaim «калічу» | ірландська |
| aestimō «ціную» (‹*ais-temos «той, хто розрізає зливок міді») | латинська |
| *ais-temos | латинська |
| tìnti «відбивати (косу)» (tinù) | литовська |
| tinù | литовська |
| ton | нижньолужицька |
| toń «вирубка в лісі» | нижньолужицька |
| śěś | нижньолужицька |
| ciąć (tnę) | польська |
| tnę | польська |
| tęti «тяти» (tьnǫ) | праслов’янська |
| tьnǫ | праслов’янська |
| тять «бити» (тну) | російська |
| тну | російська |
| t'at' | словацька |
| tẹ́ti (tnèm)] | словенська |
| tnèm | словенська |
| тѧти (тьнѫ) | старослов’янська |
| тьнѫ | старослов’янська |
| títi | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України