ЗАСТРЯНЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
стря́гну́ти «в’язнути, грузнути»
очевидно, псл. [*stręgati] «в’язнути, грузнути»;
споріднене з лит. strìgti, stringù «застряти», лтс. strigt, stręp̄gu «зануритися», straignis «драговина, драгва»;
необ´рунтовані зближення з п. [strąga] «кошара», strzyc «стригти», strugać «стругати» (Brückner 456, 522; KZ 45, 323);
р. застря́ть, застрева́ть, бр. [стра́гнуць] «грузнути», др. постряти «застрягти», п. zastrzęgać «застрягати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
встрява́ти
(устрява́ти)
встряга́ти
(устряга́ти)
встря́гти
(устря́гти)
встря́ну́ти
(устря́нути)
встря́ти
(устря́ти)
застрява́ти
застря́га
«болото»
застряга́ти
застря́глий
застря́гнути
застря́гти
застря́нути
застря́ти
пристря́ти
«устряти»
стра́гнути
«заплутуватися в сітки чи в невід»
(про рибу)
стрєгави́ця
«багно, де можна загрузнути»
стригавець
«багно, мочар»
стри́гавка
«трясовина»
стрягу́чка
«тс., болото»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стра́гнуць «грузнути» | білоруська |
| постряти «застрягти» | давньоруська |
| strigt | латиська |
| strìgti | литовська |
| strąga «кошара» | польська |
| zastrzęgać «застрягати» | польська |
| *stręgati «в’язнути, грузнути» | праслов’янська |
| застря́ть | російська |
| застрева́ть | українська |
| stringù «застряти» | ? |
| stręp̄gu «зануритися» | ? |
| straignis «драговина, драгва» | ? |
| strzyc «стригти» | ? |
| strugać «стругати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України