ЗАСТИЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ
за́стувати
припускалася також (Желтов ФЗ 1871/1, 21; Rozwadowski JagićFestschrift 309) вихідна форма *zastьniti sę «нахмуритися, потемніти, затьмаритися, засмутитися», що малоймовірно;
суфікс -ува- викликаний аналогією до інших дієслів такої ж структури;
пов’язується з др. застѣнитися «заховатися, заслонити» (ч. zastiňovati), похідним від stěnь «тінь»;
р. за́стить, за́стовать, бр. за́сціць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́стити
за́стіяти
за́стя
«та, що застує»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| за́сціць | білоруська |
| застѣнитися «заховатися, заслонити» (ч. zastiňovati) | давньоруська |
| за́стить | російська |
| за́стовать | російська |
| stěnь «тінь» | чеська |
| zastiňovati | чеська |
| sę «нахмуритися, потемніти, затьмаритися, засмутитися» | ? |
| ува- | ? |
зась (вигук для висловлення заборони)
спроба пов’язати р. [зась] із за́стить (Даль І 640) непереконлива;
значення укр. зась «не можна» розвинулось, очевидно, через проміжний ступінь «назад» у наказовому розумінні;
результат злиття і скорочення виразу псл. za sę «за себе»;
р. [зась] «замовчи; геть», бр. [зась] «геть», др. за ся «за себе, геть», п. zasie, zaś «назад; геть»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засі
заськи
за́ся
«знову»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зась «геть» | білоруська |
| за ся «за себе, геть» | давньоруська |
| zasie «назад; геть» | польська |
| zaś «назад; геть» | польська |
| za sę «за себе» | праслов’янська |
| зась | російська |
| за́стить | російська |
| зась «замовчи; геть» | російська |
| зась «не можна» | українська |
сла́ти
іє. *stel- (*stl̥-) «розстилати», пов’язане з *ster- (*str̥-), відображеним у лат. sterno «насипаю, розстилаю, стелю», гр. στόρνῡμι (στορέννῡμι) «тс.», псл. *storna, укр. сторона́;
споріднене з лтс. slāt «навантажувати, пакувати», гр. στέλλω «готую, посилаю», вірм. aṙa-stał (*stl̥-no) «покрівля, дах», лат. lātus (‹*stlatus) «широкий»;
псл. stьlati, steljǫ;
р. стлать, стели́ть, бр. слаць, др. стьлати, п. słać, ścielić, ч. stlát, слц. stlat’, вл. słać, нл. słaś (sćelu), ст. stłaś, болг. сте́ля, слн. stláti, стсл. постьлати (постелѭ);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́стілка
«прокладка під устілку»
ву́стілка
«устілка (шкіряна, у селян також із соломи)»
ву́стілок
«устілка (віхоть соломи в чоботі)»
за́стил
застила́ти
за́сти́лка
за́стіл
«кусок шкіри, яким закривається діра у постолі»
засті́лка
засто́ла
«тс.»
застьо́л
«покривало»
застьо́ла
«покривало для воза»
насти́л
на́стилка
насти́льни́й
насти́льник
на́сті́лка
пасте́лник
«солом’яна мата»
пересті́льниця
«постіль»
(?)
підсте́ля
«стійло корів»
підстеля́ти
підстила́ти
пі́дсти́лка
підстилко́вий
підстильни́й
пі́дсті́лка
підстьо́л
«підстилка»
післа́нє
післа́нь
«тс.»
постеле́нок
«постіль»
постелі́нка
«підстілка для худоби»
посте́льниця
«дошка в дні воза»
посте́ля
пости́лка
пості́вка
«постіль; покіс»
пості́лка
по́сті́ль
постільниця
«постіль»
прости́лка
«доріжка на долівці»
про́стилка
«тонка ковдра»
про́стіль
«постіль»
ро́зстил
сли́ще
«місце, де розстилають льон»
стальні́ца
«частина стелі між балками»
сте́ливо
«підстилка Нед; Гаптування О»
стели́на
стели́ти
сте́лище
«місце, де розстилають льон, коноплі»
стелі́ння
«підстилка; дерево для стелі»
сте́лька
«устілка»
стельни́к
«стеля»
сте́ля
«верхнє внутрішнє покриття; [підлога Нед]»
сте́лянка
«підстілка»
стіль
«стеля»
столь
сто́ля
«тс.»
у́стілка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| слаць | білоруська |
| сте́ля | болгарська |
| słać | верхньолужицька |
| aṙa-stał «покрівля, дах» (*stl̥-no) | вірменська |
| *stl̥-no | вірменська |
| στόρνῡμι «тс.» (στορέννῡμι) | грецька |
| στορέννῡμι | грецька |
| στέλλω «готую, посилаю» | грецька |
| стьлати | давньоруська |
| *stel- «розстилати» (*stl̥-) | індоєвропейська |
| *ster- (*str̥-) | індоєвропейська |
| *stl̥- | індоєвропейська |
| *str̥- | індоєвропейська |
| sterno «насипаю, розстилаю, стелю» | латинська |
| lātus «широкий» (‹*stlatus) | латинська |
| *stlatus | латинська |
| slāt «навантажувати, пакувати» | латиська |
| słaś (sćelu) | нижньолужицька |
| stłaś | нижньолужицька |
| sćelu | нижньолужицька |
| sćelu | нижньолужицька |
| sćelu | нижньолужицька |
| sćelu | нижньолужицька |
| słać | польська |
| ścielić | польська |
| *storna | праслов’янська |
| stьlati | праслов’янська |
| steljǫ | праслов’янська |
| стлать | російська |
| стели́ть | російська |
| stlat' | словацька |
| stláti | словенська |
| постьлати (постелѭ) | старослов’янська |
| постелѭ | старослов’янська |
| постелѭ | старослов’янська |
| сторона́ | українська |
| stlát | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України