ЗАРЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
за́гра́ва
результат контамінації слів [за́рево] «блиск, відблиск» або [за́ря] «заграва на небі» і гра́ти «переливатися» (пор. сонце, зірниця, місяць грає);
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́грева
за́грево
зе́вриво
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| за́рево «блиск, відблиск» | ? |
| за́ря «заграва на небі» | ? |
| гра́ти «переливатися» (пор. сонце, зірниця, місяць грає) | ? |
зарі́нка «червона верба, Salix purpurea L.» (бот.)
очевидно, пов’язане з [зарі́нок] «пологий берег річки, вкритий рінню», [зарі́нє, зарі́нче] «тс.»;
менш імовірний зв’язок із [за́ря] «багрець на небі, заграва» за кольоровою подібністю;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зарі́нок «пологий берег річки, вкритий рінню» | ? |
| зарі́нє «тс.» | ? |
| зарі́нче «тс.» | ? |
| за́ря «багрець на небі, заграва» | ? |
за́рязь «нечуйвітер, Ніеrаcium aurantiacum L.» (бот.)
неясне;
можливо, пов’язане з [за́ря] «червінь на небі», заря́тися «займатися, спалахувати» з огляду на червоний колір квітів рослини;
пор. також іншу назву нечуйвітру [корсатка огниста];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| за́ря «червінь на небі» | ? |
| заря́тися «займатися, спалахувати» | ? |
зоря́
іє. *g’her-, *g’herə-, *g’hrē-) «сяяти», до якого зводяться також псл. zьrěti, укр. здрі́ти, зрі́ти;
споріднене з лит. žarijà «жаринка», žarìjos «жар», žarà «заграва, сяйво», žėreti «блищати», žėrúoti «тліти, світитися», прус. sari «жар»;
псл. zarja, zorja;
р. заря́, зоря́, бр. зара́, зо́рка, др. зоря, п. zorza, ст. zarza, ч. záře, zoře, слц. zora, вл. zerja, нл. zorja «заграва», полаб. zöri, болг. зора́, заря́, м. зора, схв. зòра, слн. zòr, zóra, zórja, стсл. зорга, зарга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дозі́рний
дозі́рній
за́рево
«заграва»
зари́стий
«променистий»
зарі́ти
за́рний
«сяючий»
(луч)
за́ря
ззо́рі
«удосвіта»
зі́рка
зірка́тий
зі́рко
зіркови́й
зі́рни́й
зірни́ця
зі́рно
зіро́чний
зірча́стий
зірча́тий
зор
«зоря»
зора́
зоре́вий
зорени́ця
«тс.»
зо́ре́шли́вий
зори́на
«зірка»
зори́стий
зори́ця
зо́рі
«сорт яблук»
зорі́ти
зорі́тися
зо́рний
зорни́к
«чоловік, що любить спати до зорі»
зорниця
«зоря»
зорюва́ти
зо́рявий
«зоряний»
зо́ряни́й
зоряни́стий
зоряни́ця
зо́ряно
зоря́стий
зоря́ти
«світити, сяяти»
зоря́тися
«розвиднятися; [блищати Ж]»
зо́ряшний
міжзо́ряний
надзо́ряний
озори́ти
озо́рювати
позоря́ти
сузі́рʼя
узорі́ти
узоря́ти
«світати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зара́ | білоруська |
| зо́рка | білоруська |
| зора́ | болгарська |
| заря́ | болгарська |
| zerja | верхньолужицька |
| зоря | давньоруська |
| *g'her- | індоєвропейська |
| *g'hrē- «сяяти» | індоєвропейська |
| *g'herə- | індоєвропейська |
| žarijà «жаринка» | литовська |
| žarìjos «жар» | литовська |
| žarà «заграва, сяйво» | литовська |
| žėreti «блищати» | литовська |
| žėrúoti «тліти, світитися» | литовська |
| зора | македонська |
| zorja «заграва» | нижньолужицька |
| zöri | полабська |
| zorza | польська |
| zarza (ст.) | польська |
| zьrěti | праслов’янська |
| zorja | праслов’янська |
| sari «жар» | прусська |
| заря́ | російська |
| зоря́ | російська |
| зòра | сербохорватська |
| zora | словацька |
| zòr | словенська |
| zóra | словенська |
| zórja | словенська |
| зорга | старослов’янська |
| зарга | старослов’янська |
| здрі́ти | українська |
| зрі́ти | українська |
| záře | чеська |
| zoře | чеська |
| zarja | ? |
Світоза́р (чоловіче ім’я)
очевидно, запозичення з болгарської мови;
болг. Светоза́р, Светоза́ра, Светло́зар, Светлоза́ра, зменш. Светлоза́рка є складними утвореннями з основ свет- «світ, світлий» і дієслова заря́ «сяю, свічу»;
р. Светоза́р, Светоза́ра, бр. Светаза́р;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Світоза́ра
(жіноче ім’я)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Светаза́р | білоруська |
| Светоза́р | болгарська |
| Светоза́ра | болгарська |
| Светло́зар | болгарська |
| Светлоза́ра | болгарська |
| Светлоза́рка «світ, світлий» | болгарська |
| свет- «світ, світлий» | болгарська |
| заря́ «сяю, свічу» | болгарська |
| Светоза́р | російська |
| Светоза́ра | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України