ЗАРАЖАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
рази́ти
псл. raziti «бити, ударяти», утворене від razъ «удар»;
припускається (Skok III 115) і зворотний шлях утворення (псл. razъ від raziti);
р. рази́ть, бр. [ра́зіць] «вражати, ображати», др. поразити «ударити; перемогти», п. razić «бити, разити», ч. raziti «штампувати, карбувати; прорубувати», слц. razit’ «карбувати; пахнути», вл. porazyć «вразити; подолати, перемогти», нл. razyś, болг. поразя́ «разити; розбити», м. порази, схв. пора́зити «тс.», слн. ráziti «дряпати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́разка
виразко́вий
ви́разок
«виразка»
відра́за
відра́зливий
відра́зний
вража́ти
вра́ження
вражі́ння
вражли́вий
вра́за
вра́зи́ти
вразли́вий
дора́зка
«образа»
дора́зливий
«влучний, точний, вирішальний; чуттєвий»
дора́зний
«влучний, вирішальний, чіткий, пунктуальний»
дора́зький
«тс.»
заража́ти
зара́за
за́разень
«заразна речовина»
зарази́ти
«передати інфекцію»
зара́зли́вий
зара́зни́й
зара́зник
«передавач зарази»
знезара́зити
наража́ти
«піддавати»
наража́тися
«наштовхуватися; ставити себе під загрозу; [(комусь) ображати, бути неприємним, кривдити Ж]»
невра́зний
«невразливий»
одра́за
переразли́вий
«пронизливий, разючий»
перера́зний
«тс.»
поража́ти
«уражати»
пораже́нець
пора́ження
пораже́нство
пора́за
«рана Г; поранення; поразка; мука, лихо Нед»
порази́ти
пора́зити
«поранити, укусити»
пора́зка
прира́жений
«обпалений сонцем»
прора́зливий
«різкий, пронизливий»
пророжа́ти
«простромлювати, пробивати колом, рожном»
разли́вий
«разячий»
разни́й
«дратівливий, чутливий; болючий, пронизливий»
разо́к
«вразлива на дотик рана»
разю́чий
разя́чий
уража́ти
ура́ження
«образа; захворювання»
ура́жувати
ура́з
«рана; удар; образа, зневага; [матка Г; випадіння матки у жінок Бі]»
ура́за
«рана, удар, образа»
ура́зи́ти
ура́зка
«пошкодження, ранка»
ура́зли́вий
ура́зний
«болючий; який викликає біль»
ура́зовий
«поранений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ра́зіць «вражати, ображати» | білоруська |
| поразя́ «разити; розбити» | болгарська |
| porazyć «вразити; подолати, перемогти» | верхньолужицька |
| поразити «ударити; перемогти» | давньоруська |
| порази | македонська |
| razyś | нижньолужицька |
| razić «бити, разити» | польська |
| raziti «бити, ударяти» | праслов’янська |
| razъ «удар» | праслов’янська |
| рази́ть | російська |
| пора́зити «тс.» | сербохорватська |
| razit' «карбувати; пахнути» | словацька |
| ráziti «дряпати» | словенська |
| raziti «штампувати, карбувати; прорубувати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України