ЗАПРЯГАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
напряга́ти «натягувати над собою шкіру або полотно»
псл. *napręgti, napręgati, похідне від тієї самої основи псл. *pręgti (pręgati), що й запряга́ти;
р. напряга́ть «напружувати, натягувати», др. напрягу «натягну, напружу», ч. napřahati «витягати, натягати, розмахуватися, напружувати», слц. napriahnut’ «натягти, витягти, направити», вл. napřahać «напружувати, натягати», болг. напре́гна «напружую», м. напрега «напружує», схв. напре́ћи «напружити», слн. napréči «запрягти», стсл. напрѧѱи «натягти, напружити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
напряга́тися
напря́гний
«накритий»
напрягти́ся
«накриватися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| напре́гна «напружую» | болгарська |
| napřahać «напружувати, натягати» | верхньолужицька |
| напрягу «натягну, напружу» | давньоруська |
| напрега «напружує» | македонська |
| *napręgti | праслов’янська |
| *pręgti (pręgati) | праслов’янська |
| напряга́ть «напружувати, натягувати» | російська |
| напре́ћи «напружити» | сербохорватська |
| napriahnut' «натягти, витягти, направити» | словацька |
| napréči «запрягти» | словенська |
| напрѧѱи «натягти, напружити» | старослов’янська |
| napřahati «витягати, натягати, розмахуватися, напружувати» | чеська |
| napręgati | ? |
| запряга́ти | ? |
прягти́ «запрягати коней»
псл. *pręgti «прягти», пов’язане чергуванням голосних з prǫgъ «смуга, край, ребро (предмета)», можливо, також з prygati «плигати»;
споріднене з лит. sprengėˊti «душити, давити», spriñgti «давитися (при ковтанні)», лтс. sprangât «замкнути», нвн. Sprenkel «сильце (на птахів)», свн. sprinke «пастка», двн. springa «тс.»;
іє. *(s)p(h)ereg-, (s)prēg- (spreng-) «здригатися, плигати; розсипати»;
р. [прячь] «запрягати», [прячи́] «тс.», бр. упрэ́гчы «упрягти», др. напрячи «натягти», п. sprzęgać «спрягати, зчіплювати», ч. spřahati «тс.», слц. spriahat’ «зв’язувати», вл. přahać «запрягати», нл. pśěgaś «тс.», болг. запря́гам «запрягаю», м. запрега «запрягає», схв. спре́ћи «спрягти», слн. vpréči «упрягти», цсл. напрѧшти «натягти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́прягти
відпрягти́
за́пря́г
запряга́йник
«той, що запрягає коней»
запряга́ти
запрягти́
запря́жка
запряжни́й
опря́га
«смерть»
опрягну́ти
«стиснути»
опрягти́ся
«померти; простягтися Ж»
перепрягти́
перепря́жка
перепряжни́й
пі́дпряг
«підпряжка»
підпрягти́
підпря́жка
підпряжни́й
при́пряг
припрягти́
припря́жка
припряжни́й
при́шка
«тс.»
прягчи́
пря́жка
прячи́
«тс.»
пря́чка
«пряжка»
сопря́жник
«супряжник»
спра́жник
«спільник у роботі»
спряг
«запряг»
спря́га
«тс.»
спряга́тися
спряга́ч
«супряжник»
спрягти́
спря́ження
спря́жка
«пряжка»
спря́жник
«супряжник»
супря́га
«об’єднання робочої худоби кількох дворів для спільної роботи; кілька волів або коней, запряжених разом»
супря́гач
«супряжник»
супря́гачка
«співучасниця, компаньйонка»
су́пряж
супря́жич
супряжний
супря́жник
упря́га
«запряг»
упрягти́
у́пряж
упря́жка
упряжни́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| упрэ́гчы «упрягти» | білоруська |
| запря́гам «запрягаю» | болгарська |
| přahać «запрягати» | верхньолужицька |
| springa «тс.» | давньоверхньонімецька |
| напрячи «натягти» | давньоруська |
| *(s)p(h)ereg- | індоєвропейська |
| (s)prēg- | індоєвропейська |
| sprangât «замкнути» | латиська |
| sprengėˊti «душити, давити» | литовська |
| spriñgti «давитися (при ковтанні)» | литовська |
| запрега «запрягає» | македонська |
| pśěgaś «тс.» | нижньолужицька |
| Sprenkel «сильце (на птахів)» | нововерхньонімецька |
| sprzęgać «спрягати, зчіплювати» | польська |
| *pręgti «прягти» | праслов’янська |
| prǫgъ «смуга, край, ребро (предмета)» | праслов’янська |
| prygati «плигати» | праслов’янська |
| прячь «запрягати» | російська |
| прячи́ «тс.» | російська |
| спре́ћи «спрягти» | сербохорватська |
| sprinke «пастка» | середньоверхньнімецька |
| spriahat' «зв’язувати» | словацька |
| vpréči «упрягти» | словенська |
| напрѧшти «натягти» | церковнослов’янська |
| spřahati «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України