ЗАПРОТОРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
запрото́рити
похідне утворення від не засвідченого в українській мові дієслова *прото́рити, спорідненого з р. [прото́рить] «промарнувати, розтринькати; спричинити збитки», [про́тори] «збитки», що пов’язується з теря́ти, те́рти;
р. запрото́рить, бр. запрато́рыць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відпрото́рити
запарто́рити
запофто́рити
(Me)]
заправто́рити
запровто́рити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| запрато́рыць | білоруська |
| прото́рить «промарнувати, розтринькати; спричинити збитки» | російська |
| *прото́рити | ? |
| про́тори «збитки» | ? |
| теря́ти | ? |
| те́рти | ? |
| запрото́рить | ? |
забухто́рити «покласти чи сховати так, що потім важко відшукати»
очевидно, результат видозміни форми запрото́рити (пор. [запофто́рити] «запроторити» Me), можливо, під впливом [бу́хати] «кидати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| запрото́рити (пор. [запофто́рити] «запроторити» Me) | ? |
| бу́хати «кидати» | ? |
правто́рити «запроторювати»
результат видозміни вихідного *прото́рити, збереженого лише у формі префіксального запрото́рити (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *прото́рити | українська |
| запрото́рити | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України