ЗАПРЕТ — ЕТИМОЛОГІЯ
запре́т «стримування, гальмування; запор»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. запре́т походить від др. запрѣтити, запрѣщати «не дозволяти» (прѣтити «стримувати, зупиняти, не дозволяти, загрожувати»), запозиченого з церковнослов’янської мови;
цсл. запрѣтити «тс.» утворене від прѣтити «тс.», спорідненого з болг. пре́тя, схв. npujèтити «загрожувати», слн. pretíti, нл. pśěśiś «тс.» і зіставлюваного з укр. перечити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запреща́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пре́тя | болгарська |
| запрѣтити | давньоруська |
| запрѣщати «не дозволяти» (прѣтити «стримувати, зупиняти, не дозволяти, загрожувати») | давньоруська |
| pśěśiś «тс.» | нижньолужицька |
| запре́т | російська |
| npujèтити «загрожувати» | сербохорватська |
| pretíti | словенська |
| перечити | українська |
| запрѣтити «тс.» | церковнослов’янська |
| прѣтити «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України