ЗАОХОТЛИВА — ЕТИМОЛОГІЯ
хоті́ти «мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чому-небудь (у їжі, відпочинку і т. ін.); мати намір, збиратися (щось робити)»
псл. xotěti, xъtěti;
надійних відповідників не має;
імовірний зв’язок з xvatati, укр. хвата́ти – через первісну форму *xvot-, пор. р. охо́та і охво́та (ЭССЯ 8, 83–84; Эндзелин СБЭ 121–122; Iljinskij AfSlPh 28, 458–460; Ильинский ИОРЯС 20/4, 149–151; Bern. I 398–399; Черных II 353);
зіставлялося з вірм. xand «сильне бажання, жага», xind «радість», xndam «радію» (Bugge KZ 32, 42; Meillet Études 174, MSL 8, 315), куди інші відносили також кімр. chwant, брет. hoant «бажання» (Pedersen KZ 38, 388–389; 40, 178–179; Persson Beitr. I 305, проти Bern. I 399 з огляду на труднощі з носовим);
вважалося також експресивним утворенням, спорідненим з лит. ketėˊti «замишляти, задумувати», ketìnti «тс.» (Machek Slavia 16, 176; Mikkola Ursl. Gr. I 177; Brückner 177);
р. хоте́ть, бр. хаце́ць, др. хотѣти, хътѣти, п. chcieć, ч. chtíti, слц. chciet’, вл. chcyć, болг. ща (‹хъщу), [хо́йта], схв. хте̏ти, хо̀тjeти, слн. hotåti, стсл. хотѣти, хътѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доне́схочу
досхочу́
заохо́та
заохо́тливий
заохо́тник
заохо́чення
заохо́чувати
захоті́нка
«забаганка»
зне́хотя
зне́хочу
навхо́чина
наухо́чина
не́хіть
не́хотя
нехотячи́
обхі́тний
«охочий»
охво́та
охі́тний
охі́тниця
охі́тно
охі́чно
охо́та
«бажання, нахил; полювання»
охо́титися
«бажати»
охо́тка
«охота, бажання»
охо́тливий
охо́тний
охо́тник
охо́тницький
охо́тниця
охо́тою
охоту́ха
охо́ча
охо́че
охо́чий
перехо́чливий
«примхливий, капризний»
прихоть
розохо́чувати
розхі́ття́
«задоволення»
схоті́нка
«бажання»
ухі́тний
«охочий, бажаючий»
ухі́ття
«охота, бажання СУМ; насолода, втіха, примха; користування Нед, Пі»
хвіть
«тс.»
хіть
«охота, бажання»
хота́
«хтивість, похітливість»
хоті́й
«той, що чогось хоче»
хотя́
хотя́чка
«тс.»
хоч
хти́вий
хти́вість
хті́ти
хуть
«бажання, прагнення»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хаце́ць | білоруська |
| ща (‹хъщу) | болгарська |
| hoant «бажання» | бретонська |
| chcyć | верхньолужицька |
| xand «сильне бажання, жага» | вірменська |
| хотѣти | давньоруська |
| chwant | кімрська |
| ketėˊti «замишляти, задумувати» | литовська |
| chcieć | польська |
| xotěti | праслов’янська |
| охо́та | російська |
| охво́та | російська |
| хоте́ть | російська |
| ти | сербохорватська |
| chciet' | словацька |
| hotåti | словенська |
| хотѣти | старослов’янська |
| хвата́ти | українська |
| хътѣти | українська |
| хо́йта | українська |
| хо̀тjeти | українська |
| хътѣти | українська |
| chtíti | чеська |
| xъtěti | ? |
| охо́та | ? |
| охво́та | ? |
| xind «радість» | ? |
| xndam «радію» | ? |
| ketìnti «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України