ЗАНЕХАЮВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
занеха́ти
префіксальне утворення від псл. *xati (xajati) «торкати; чистити; гудити, ганити, ганьбити», в окремих випадках переосмислене і переоформлене як похідне від частки [нех] «нехай»;
бр. [занеха́ць, зане́хиваць, занеха́иць, занеха́иваць]Т п. zaniechać, zaniechiwać, zaniechywać, ч. zanechati, zanechávati, слц. zanechat’, zanechávat’, вл. zanjechać, zanjechować;
Фонетичні та словотвірні варіанти
занеха́совати
«занехаювати»
занеха́ювати
занеха́яти
зане́хтувати
«тс.»
зане́хувати
заняхувати
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
занеха́ць | білоруська |
зане́хиваць | білоруська |
занеха́иць | білоруська |
занеха́иваць | білоруська |
zanjechać | верхньолужицька |
zanjechować | верхньолужицька |
zaniechać | польська |
zaniechiwać | польська |
zaniechywać | польська |
*xati «торкати; чистити; гудити, ганити, ганьбити» (xajati) | праслов’янська |
zanechat' | словацька |
zanechávat' | словацька |
zanechati | чеська |
zanechávati | чеська |
ха́яти «чистити; лаяти, ганити, сварити Нед, Шейк; піклуватися (Я. Щоголів); залишати, покидати Бі»
псл. xajati;
продовжує іє. *ksā-(i)-, яке зводиться до іє. *ks-/kes- «торкати; бити; скребти»;
зіставляється з дінд. kṣiṇáti, kṣin̥ōti «нищить, губить», kṣítiṣ «провина», ав. xšyō (род. в.) «зникнення, загибель», гр. φϑίνω, φϑίω «кінчатися, минати, зникати; гинути, вмирати» тощо;
пов’язувалося з дінд. khyāti «дивиться, бачить» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 147);
розглядалося також як експресивний варіант дієслова ка́яти(ся), псл. kajati «гудити, дорікати, картати» або як контамінація цього дієслова з емоційно забарвленими р. [хайло́] «горлянка», [харла́ть] «кричати» (Черных II 334–335);
припускалася спорідненість з ос. xsajyn/æxsajyn «турбуватися; піклуватися», тох. В skai-, тох. A ske- «старатися, працювати»;
припущення про запозичення ха́яти з гот. fajan «ганити» (Абаев Пробл. ист. и диал. 13) малоймовірне;
р. ха́ять «лаяти, сварити; турбуватися, піклуватися», бр. няха́й, п. niechać «зневажати», poniechać «покинути, залишити», zaniechać «запустити, покинути», ч. nechati «залишити; не завадити», слц. nechat’ «залишити, кинути; дозволити», вл. niechać «не хотіти», нл. niechaś «тс.», болг. ха́я «стараюся, турбуюся, піклуюся», неха́ен «недбайло, неохайний», схв. xа̏jaти «турбуватися», не̏ха̄jан «недбайливий, безтурботний», слн. hájati «турбуватися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відха́яти
«відходити (недужого)»
занеха́ювати
неоха́йник
неоха́я
«нечупара»
обханю́чити
«надати чомусь приємного вигляду, обчистити»
обхаю́чити
оха́йливий
оха́йний
охаю́чувати
«прибирати»
поха́яти
«пестити»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
xšyō «зникнення, загибель» (род. в.) | авестійська |
няха́й | білоруська |
ха́я «стараюся, турбуюся, піклуюся» | болгарська |
niechać «не хотіти» | верхньолужицька |
fajan «ганити» | готська |
φϑίνω | грецька |
kṣiṇáti | давньоіндійська |
khyāti «дивиться, бачить» | давньоіндійська |
*ksā-(i)- | індоєвропейська |
*ks-/kes- «торкати; бити; скребти» | індоєвропейська |
niechaś «тс.» | нижньолужицька |
xsajyn/æxsajyn «турбуватися; піклуватися» | осетинська |
niechać «зневажати»«покинути, залишити»«запустити, покинути» | польська |
poniechać «зневажати»«покинути, залишити»«запустити, покинути» | польська |
zaniechać «зневажати»«покинути, залишити»«запустити, покинути» | польська |
xajati | праслов’янська |
kajati «гудити, дорікати, картати» | праслов’янська |
хайло́ «горлянка» | російська |
ха́ять «лаяти, сварити; турбуватися, піклуватися» | російська |
jaти «турбуватися» | сербохорватська |
nechat' «залишити, кинути; дозволити» | словацька |
hájati «турбуватися» | словенська |
неха́ен «недбайло, неохайний» | українська |
jан «недбайливий, безтурботний» | українська |
nechati «залишити; не завадити» | чеська |
kṣin̥ōti «нищить, губить» | ? |
kṣítiṣ «провина» | ? |
φϑίω «кінчатися, минати, зникати; гинути, вмирати» | ? |
ка́яти(ся) | ? |
харла́ть «кричати» | ? |
В | ? |
A ske- «старатися, працювати» | ? |
ха́яти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України