ЗАМЕТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
замело́ «омела біла, Viscum album L.» (бот.)
пор. інші назви цієї рослини: [чортове помело, помело́, мітла];
результат видозміни слова [омело́] «тс.» під впливом дієслова замести́, заміта́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| омело́ «тс.» | ? |
| замести́ | ? |
| заміта́ти | ? |
заме́т «поперечні планки між двома стовпами майбутньої стіни»
похідне утворення від дієслова замета́ти «закидати»;
назви зумовлені тим, що раніше при зведенні стін дошки метали в пази стовпів;
р. [замёт] «дощана огорожа», бр. [замёт] «брусована огорожа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заме́тина
«окрема планка в заметі»
замі́т
«роздвоєні кругляки, з яких складають стіни будівель»
заміти́на
«одна частина роздвоєного кругляка, що йде на заміт»
за́мітник
«відрубаний стовбур дерева, що використовується для парканів або дерев’яної кладки стін»
замі́ть
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| замёт «брусована огорожа» | білоруська |
| замёт «дощана огорожа» | російська |
| замета́ти «закидати» | ? |
замети́ти «заразити»
очевидно, результат видозміни деетимологізованого [замити́тися] «захворіти запаленням підщелепних залоз (про худобу)», ст. замититись «захворіти» (про людей);
Фонетичні та словотвірні варіанти
заме́чувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| замити́тися «захворіти запаленням підщелепних залоз (про худобу)» | ? |
| замититись «захворіти» (про людей) | ? |
вме́тити «вгледіти, помітити»
можливо, виникло з умі́тити «тс.» (від мі́тити) під впливом російських дієслів близького значення типу заме́тить, приме́тить;
не зовсім ясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
умети́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| умі́тити «тс.» (від мі́тити) | ? |
| заме́тить | ? |
| приме́тить | ? |
обмeла́ «омела, Viscum album L.» (бот.)
результат видозміни деетимологізованої назви омела́, зближеної з дієсловом мести́, про що свідчать інші діалектні назви цієї рослини: [вимела, замело, мітла́, помело́];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| омела́ | ? |
| мести́ | ? |
| вимела | ? |
| замело | ? |
| мітла́ | ? |
| помело́ | ? |
мес́ти́ (мету́)
псл. mesti ‹ *met-ti «мести, кидати, метати»;
споріднене з лит. mèsti «кидати», лтс. mest, можливо, також з лат. metere «косити, збирати», ірл. methel «група женців», сбрет. midiff «жну», лат. metῑrῑ «міряти»;
іє. *met- «кидати»;
р. мести́, бр. месці́, др. мести «кидати», метла «віник», п. miešć «мести», ч. mésti, слц. miesť, вл. mjesć, нл. mjasć «тс.», полаб. metla «віник», болг. мета́ «мести», м. мете, схв. мèсти, слн. mêsti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виміта́льник
виміта́тися
«виходити, залишати приміщення»
виміта́ч
«вимітальник»
за́ме́т
«кучугура снігу; [заметіль Ж]»
заме́та
«замет; заметіль»
заметелю́га
заме́тистий
заметі́ль
заметі́льниця
«заметіль»
за́меть
«тс.»
замі́т
«замет»
за́міт
«заметіль, хуртовина»
замі́та́вка
«щітка для підлоги; лопата для жару»
заміта́тися
«швидко вибігати, зникати»
замі́ття
«кучугури снігу»
(зб.)
за́міть
«кучугура снігу; заметіль»
змі́тки
«залишки борошна на млиновому камені»
мете́ли́ця
«хуртовина; вид танцю»
мете́льник
«вихор»
мете́льничка
«замітальниця вулиць»
мете́льщик
«замітальник вулиць»
мете́люга
«хуртовина О; кучугура снігу Корз»
меті́ль
«метелиця»
меті́льник
«замітальник»
метла́
метла́стий
«схожий на мітлу»
метли́ще
«мітлище, держално у мітли»
міта́вка
«невеликий віник»
міта́ти
«мести»
міте́лка
«волоток очерету, проса; віник з таких волотків»
мітла́
«великий віник; [комета]»
мітла́стий
«[тс.]; з великими мітелками»
мітла́тий
«тс.»
мітли́ще
«держално у мітли»
мітля́р
«той, хто робить і продає мітли»
міто́вка
«невеликий віник»
міто́лка
«тс.»
міть
«заметіль»
наме́т
«замет снігу»
обме́тиця
«рештки борошна, які обмітають з млинового каменя; борошняний пил, що осідає в млині»
оме́т
«двір, обійстя, тік»
підміта́льний
підміта́льник
помели́ско
«держално у помела»
помело́
«мітла; ганчірка для очищання димарів від сажі»
помелю́ха
«помело»
поме́тиця
«сміття»
поміту́ха
«вимітальниця»
я
«те.; замет»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| месці́ | білоруська |
| мета́ «мести» | болгарська |
| mjesć | верхньолужицька |
| мести «кидати» | давньоруська |
| *met- «кидати» | індоєвропейська |
| methel «група женців» | ірландська |
| metere «косити, збирати» | латинська |
| metῑrῑ «міряти» | латинська |
| mest | латиська |
| mèsti «кидати» | литовська |
| мете | македонська |
| mjasć «тс.» | нижньолужицька |
| metla «віник» | полабська |
| miešć «мести» | польська |
| мести́ | російська |
| мèсти | сербохорватська |
| midiff «жну» | середньобретонська |
| miesť | словацька |
| mêsti | словенська |
| метла «віник» | українська |
| mésti | чеська |
| mesti ‹ *met-ti «мести, кидати, метати» | ? |
мета́ти «кидати, викидати; народжувати (про деяких тварин); [наливати]»
псл. metati, пов’язане з mesti (‹*met-ti) «мести», motati «мотати»;
споріднене з лит. mèsti, metù «кидати», лтс. mest «тс.», прус. metis «кидок, метання»;
іє. *met- (mē-) «міряти; кидати»;
р. мета́ть, бр. мятну́цца, др. метати, п. miotać, ч. metat(i), слц. metať, вл. mjetać, нл. mjataś, болг. ме́тна, м. мета, схв. мèтати, слн. metáti, стсл. метати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́міт
«викид»
ви́мітка
«привид, що, нібито, примушує носити себе від села до села»
відме́т
«зворотний удар»
ві́дміток
«вузька грядка на краю ниви»
вмітува́ти
«вкидати»
заме́т
«горизонтальні колоди в стіні будівлі»
заметли́тися
«заметатися, заметушитися»
за́міт
«тс.»
за́міт
«закид, докір»
за́мітник
«стовбур дерева для паркана або кладки стіни»
замі́ть
«стовбури дерева в стіні»
(зб.)
земетня́
мет
«кидок, змах; постріл»
ме́та́
мета́вка
«катапульта Ж; палиця для метання камінців МСБГ»
ме́тало
«м’яч»
мета́льний
мета́льник
метани́на
«метушіння»
ме́танка
«палиця для метання камінців»
мета́тися
«кидатися; хитатися; розвіватися; [тріпотіти Ж]»
мета́ч
«залізні вила»
мета́чка
«тс.»
метки́й
«швидкий, вправний; кмітливий; влучний»
ме́тний
«метальний»
метну́ти
метчі́й
«скоріше»
мітки́й
«меткий»
наме́т
«палатка»
намі́т
«тс.»
на́мі́тка
«покривало наверх головного убору; тонка прозора тканина; [накидка Ж]»
намітча́ний
намітчи́на
«намітка (поганенька)»
обме́т
«велика сітка для лову звірів, риби»
обме́тиця
«вид вишивки»
обмі́тка
«тс.»
о́бмі́ть
«бистрина або вир із швидкою течією»
оме́т(а)
«пола; край одягу»
о́меть
«легкий сніг на деревах»
переме́т
«рибальський пристрій; [перешкода]»
перемі́т
«двічі переораний пар Нед; пропуск, отвір Нед; помилка при накладанні ниток на снувалку»
перемі́тка
«кладочка; намітка»
перемітни́й
«різноманітний»
перемі́тувати
«перекидати, міняти»
перемі́ть
«перемет»
пере́міть
«мотуз»
підметча́
підмітча́
по́ме́т
«кидання, розкид; купка ще не пов’язаного в снопи хліба; розставлені в рядок снопи ЛЧерк; порух Нед; пташине гніздо з яйцями Нед; кладка яєць Нед»
помета́ти
«передчасно народити»
помі́т
«розставлені в рядок снопи»
по́міть
«купки ще не пов’язаного в снопи хліба; пташине гніздо з яйцями Нед; кладка яєць Нед»
при́мет
«ловіння риби за допомогою загати з каменю»
прометни́й
«моторний, розбитний»
про́міт
«розбитний, бідовий хлопець»
про́міти
«північне сяйво»
про́мітка
«хустина»
промітни́й
«ТС.»
промі́тувати
«розвішувати (шкуру)»
розмі́тувати
«розкидати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мятну́цца | білоруська |
| ме́тна | болгарська |
| mjetać | верхньолужицька |
| метати | давньоруська |
| *met- «міряти; кидати» (mē-) | індоєвропейська |
| mest «тс.» | латиська |
| mèsti | литовська |
| мета | македонська |
| mjataś | нижньолужицька |
| miotać | польська |
| metati | праслов’янська |
| metis «кидок, метання» | прусська |
| мета́ть | російська |
| мèтати | сербохорватська |
| metať | словацька |
| metáti | словенська |
| метати | старослов’янська |
| metat(i) | чеська |
| motati «мотати» | ? |
| metù «кидати» | ? |
оме́ла́ «Viscum L.» (бот.)
псл. omela, *jьmela;
споріднене з лит. ãmalas «омела», лтс. amuls, amuols, āmuls, āmals, прус. emelno «тс.»;
далі зіставляється з дінд. amlaḥ «кислий», ambláḥ «тс.», алб. ёmblё «солодкий», tёmblё «жовч», лат. amārus «гіркий», гр. ὠμός «сирий», вірм. hum «тс.», двн. ampfaro «щавель»;
більш обґрунтовано пов’язується (Brückner 206; Потебня РФВ 6, 150) з псл. jęti, jьmǫ (укр. я́ти);
р. оме́ла «Viscum L.», бр. аме́ла, амяла́, п. jemioła, jemioło, [jemiel, jemielucha], ч. jmelí, [omelí, jemelo, jemola], слц. imelo, [omelo, omela, omelie], схв. ѝмела «омела біла; дубова омела», [о̀мела] «омела біла», [омељ, мељ, меље, омеља, мела] «тс.; дубова омела», слн. oméla, ohmélje «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
амела
вимела
воме́на
восмеловаті
восміл
восьміловаті
«тс.»
гамело́
ге́мел
гемела́
гомел
гомеля
єлим
єлом
замело
намели́на
обме́ла
обмил
обмила
омала́
«омела біла, Viscum album L.»
омело
омело́ві
«Loranthaceae»
омелха
омелха
«дубова омела, Loranthus europaeus L.»
оме́льга
омила
омі́ла
осмеловаті
осміл
осміловаті
помела
«тс.»
помело́
умела
ямела́
ямели́на
ямело́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ёmblё «солодкий» | албанська |
| аме́ла | білоруська |
| hum «тс.» | вірменська |
| ὠμός «сирий» | грецька |
| ampfaro «щавель» | давньоверхньонімецька |
| amlaḥ «кислий» | давньоіндійська |
| amārus «гіркий» | латинська |
| amuls | латиська |
| ãmalas «омела» | литовська |
| jemioła | польська |
| jemioło | польська |
| omela | праслов’янська |
| jęti | праслов’янська |
| emelno «тс.» | прусська |
| оме́ла «Viscum L.» | російська |
| ѝмела «омела біла; дубова омела» | сербохорватська |
| imelo | словацька |
| oméla «тс.» | словенська |
| ohmélje «тс.» | словенська |
| амяла́ | українська |
| jemiel | українська |
| jemielucha | українська |
| omelí | українська |
| jemelo | українська |
| jemola | українська |
| omelo | українська |
| omela | українська |
| omelie | українська |
| о̀мела «омела біла» | українська |
| омељ | українська |
| мељ | українська |
| меље | українська |
| омеља | українська |
| мела «тс.; дубова омела» | українська |
| jmelí | чеська |
| *jьmela | ? |
| amuols | ? |
| āmuls | ? |
| āmals | ? |
| ambláḥ «тс.» | ? |
| tёmblё «жовч» | ? |
| jьmǫ (укр. я́ти) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України