ЗАЛИЦЯЛЬНИКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
залиця́тися
запозичення з польської мови, зближене на українському ґрунті з словом лице́;
п. zalecać się «похвалятися, відзначатися; піддобрюватися, підлещуватися, залицятися», [zalicać się] «тс.», як і слц. zaliečať sa «загравати; запобігати», є зворотною формою від zalecać, [zalicać] «доручати; рекомендувати, радити; захвалювати», префіксального утворення від псл. *lětь (пор. стсл. лѣть ѥсть «можна, дозволено», лѣтиѫ ѥсть «тс.»), спорідненого з лит. lẽtas «повільний; спокійний», лтс. lę͂ts «дешевий», гот. unlēds «бідний», гр. ληϑεĩν «стомлюватися», дінд. rā́ti «дарує, дає»;
р. [залица́ться] «проходячи мимо, зухвало заглядати в обличчя, особливо жінці»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
залецятися
«хвалитися, похвалятися»
залица́тися
«відзначатися, прославитися; свататися»
залиця́йник
«залицяльник»
залиця́льник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| unlēds «бідний» | готська |
| ληϑεĩν «стомлюватися» | грецька |
| rā́ti «дарує, дає» | давньоіндійська |
| lę͂ts «дешевий» | латиська |
| lẽtas «повільний; спокійний» | литовська |
| zalecać się «похвалятися, відзначатися; піддобрюватися, підлещуватися, залицятися» | польська |
| zalicać się «тс.» | польська |
| zalicać «доручати; рекомендувати, радити; захвалювати» | польська |
| zalecać | польська |
| *lětь (пор. стсл. лѣть ѥсть «можна, дозволено», лѣтиѫ ѥсть «тс.») | праслов’янська |
| залица́ться «проходячи мимо, зухвало заглядати в обличчя, особливо жінці» | російська |
| zaliečať sa «загравати; запобігати» | словацька |
| лѣть ѥсть «можна, дозволено» | старослов’янська |
| лѣтиѫ ѥсть | старослов’янська |
| лице́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України