ЗАЛЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
зал
запозичене з німецької або французької мови через російську і через польську (форма з м’яким -ля);
нвн. Saal «зал» (двн. свн. sal «однокімнатний будинок») споріднене з днн. sẹli «однокімнатний будинок», дангл. sele, дісл. salr «тс.», гот. saljan «знайти притулок, лишитися», лат. solum «земля, ґрунт; основа», стсл. сєло «населене місце; поле», укр. село́;
фр. salle «зал; кімната, приміщення» виводиться від германського sal;
р. бр. зал, за́ла, п. sala, ч. sál, слц. sála, вл. sal, болг. за́ла, м. схв. са́ла;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́ла
за́льний
са́ля
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зал | білоруська |
| за́ла | білоруська |
| за́ла | болгарська |
| sal | верхньолужицька |
| sal | германські |
| saljan «знайти притулок, лишитися» | готська |
| sele | давньоанглійська |
| sal | давньоверхньонімецька |
| salr «тс.» | давньоісландська |
| sẹli «однокімнатний будинок» | давньонижньонімецька |
| solum «земля, ґрунт; основа» | латинська |
| са́ла | македонська |
| Saal «зал» (двн. свн. sal «однокімнатний будинок») | нововерхньонімецька |
| sala | польська |
| зал | російська |
| за́ла | російська |
| са́ла | сербохорватська |
| sal | середньоверхньнімецька |
| sála | словацька |
| сєло «населене місце; поле» | старослов’янська |
| село́ | українська |
| salle «зал; кімната, приміщення» | французька |
| sál | чеська |
лама́ти
псл. lomiti, ітератив lamati;
споріднене з лит. lãmyti «ламати», lamìnti «м’яти, гнути, ламати», lìmti «надломлюватися, ламатися», lúomas «частина; смуга, ділянка землі», лтс. limt «згинатися під важкою ношею», luôms «раз; улов; пласт, ряд», прус. limtwei «ламати», двн. lam (нвн. lahm) «кульгавий», luōmi «слабий, безсилий», свн. lemen «робити кульгавим», дісл. lami «кульгавий, покалічений»» можливо, також алб. lemë (lamë) «тік; олійниця»;
іє. *lem-/lom- «ламати; поламаний; м’який»;
далі зіставляється з лит. lomà «балка», лтс. lãma «улоговина», болг. лам «яма, рів» (ЭССЯ 14, 25 – 26; Būga RR І 450 – 451; Trautmann 162; Mühl. – Endz. II 438; Skok II 316);
р. лома́ть, ломи́ть, бр. лами́ць, [ломи́ць], др. ламати, ломити, п. łamać, łomić, ч. lámat, lomit, слц. lámať, lomiť, вл. łamać, lemić, нл. łamaś, łomiś, полаб. lümět, болг. ломя́, м. ломи, схв. лòмити, слн. lomíti, стсл. ломити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лім
ви́лом
відла́мок
відло́мок
за́лім
зало́м
зало́ма
«обвалений берег»
зало́ми́стий
«звивистий; [стрімкий ВеУг]»
злам
злама́ч
(присяги)
зла́мний
зла́мок
«уламок»
злім
злом
зло́мок
«уламок»
зло́мщик
лама́к
«різновид плуга»
(заст.)
лама́ка
«бительня»
лама́льниця
«тс.»
ламане́ць
«шматок (хліба)»
ла́маний
ламани́на
«ревматизм, ломота»
ламани́ця
«терниця»
ла́манка
«тс.; складна рушниця О»
ламанці́
«шулики (ламані коржі з маком)»
ла́мань
«поламані предмети; сухі гілляки й дерева, що впали на землю»
ла́мар
«хмиз»
лама́чка
«терниця»
ламкий
ла́мня
«бительня»
ламу́ха
«тс.»
ламу́чий
«ламкий»
лім
«уламки; сушняк»
лімки́й
«тс.»
лом
«тс.; поламані предмети; загострений металевий стрижень»
лома́ґа
«ломака»
ломаґува́тий
«неотесаний; грубий»
лома́дже
«сушняк, хмиз»
лома́ка
ломакува́тий
«тс.»
ломанець
«ламаний корж (до маку)»
лома́ти
лома́ччя
ломе́ць
«ломота»«ломака»
ломиґа́ти
«бити ломакою»
ломи́ти
ломі́га
«тс.»
ло́між
«сушняк, відпалі гілки»
ло́міт
«гуркіт; ламання»
ло́мка
ло́мки
«місце, де б’ють лід»
(льодові)]
ломки́й
ломова́тий
«ламкий, крихкий»
ломови́й
ломови́к
«візник, що перевозить важкі вантажі; кінь для важких вантажів»
ломови́тий
«тс.»
ломо́та
ломота́ти
«ламати, сіпати»
(про біль у суглобах)
ломоті́ти
«тс.»
ломо́тний
ломуля́
«хмиз; ломаччя»
лому́ха
«бительня»
надла́м
надло́м
напроло́м
недо́ламок
недо́ло́мок
незла́мний
незло́мний
о́бла́мок
облі́мок
«нижня частина рога від його основи»
(у гребінників)
обло́м
обло́мок
«обвал (гори)»
(гори)] Ж
перела́м
перело́м
перело́ма
«змова (проти кого)»
пола́мка
поло́м
поломи́ло
«незграбна людина, яка все ламає»
поло́мка
поломок
«уламок»
приломи́тися
«пристосуватися, приловчитися»
прило́мок
«вощина, приліплена у вулику, призначеному для поселення роя»
прола́м
проло́м
проло́ми́на
розла́м
розла́мувач
ро́злім
розло́м
ула́мок
ула́мок
«уламок»
уло́мний
«крихкий, ламкий; кволий»
уло́мність
«крихкість, ламкість»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lemë «тік; олійниця» (lamë) | албанська |
| lamë | албанська |
| лами́ць | білоруська |
| ломи́ць | білоруська |
| лам «яма, рів» | болгарська |
| ломя́ | болгарська |
| łamać | верхньолужицька |
| lemić | верхньолужицька |
| lam «кульгавий» (нвн. lahm) | давньоверхньонімецька |
| luōmi «слабий, безсилий» | давньоверхньонімецька |
| lami «кульгавий, покалічений» | давньоісландська |
| ламати | давньоруська |
| ломити | давньоруська |
| *lem-/lom- «ламати; поламаний; м’який» | індоєвропейська |
| limt «згинатися під важкою ношею» | латиська |
| luôms «раз; улов; пласт, ряд» | латиська |
| lãma «улоговина» | латиська |
| lãmyti «ламати» | литовська |
| lamìnti «м’яти, гнути, ламати» | литовська |
| lìmti «надломлюватися, ламатися» | литовська |
| lúomas «частина; смуга, ділянка землі» | литовська |
| lomà «балка» | литовська |
| ломи | македонська |
| łamaś | нижньолужицька |
| łomiś | нижньолужицька |
| lahm | нововерхньонімецька |
| lahm | нововерхньонімецька |
| lahm | нововерхньонімецька |
| lümět | полабська |
| łamać | польська |
| łomić | польська |
| lomiti | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| limtwei «ламати» | прусська |
| лома́ть | російська |
| ломи́ть | російська |
| лòмити | сербохорватська |
| lemen «робити кульгавим» | середньоверхньнімецька |
| lámať | словацька |
| lomiť | словацька |
| lomíti | словенська |
| ломити | старослов’янська |
| lámat | чеська |
| lomit | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України