ЗАКІН — ЕТИМОЛОГІЯ
за́ко́н «загальне правило; закономірність; сукупність догм релігії»
псл. zakonъ «закон», первісно «початок; початкове рішення» (можливо, «обмеження»), пов’язане з začęti (‹*zaken-) «почати», konъ «край (початок, кінець)»;
споріднене з лат. recens «свіжий; недавній», ірл. cinim «виникаю», лтс. cinâtiês «підійматися»;
р. бр. болг. зако́н, др. законъ «закон; віра; правила віри; завіт», п. zakon «закон, релігія, віра, сповідь; завіт; чернечий орден», ч. слц. zákon «закон», вл. zakoń «тс.», нл. zakon «вид, формальність», м. закон «закон», схв. за́кон «закон; завіт; релігія, віра», слн. zákon «закон, правило; шлюб», стсл. законъ «закон»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
беззако́нник
беззако́ння
беззако́нство
«беззаконня»
беззако́нщина
«тс.»
за́кі́н
«сповідь, причастя»
закони́тися
«причащатися»
зако́нний
зако́нник
«знавець законів; (заст.) чернець»
зако́нничий
«законний»
зако́нюватися
законя́тися
«тс.»
узако́нити
узако́нювати
узаконя́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зако́н | білоруська |
| зако́н | болгарська |
| zakoń «тс.» | верхньолужицька |
| законъ «закон; віра; правила віри; завіт» | давньоруська |
| cinim «виникаю» | ірландська |
| recens «свіжий; недавній» | латинська |
| cinâtiês «підійматися» | латиська |
| закон «закон» | македонська |
| zakon «вид, формальність» | нижньолужицька |
| zakon «закон, релігія, віра, сповідь; завіт; чернечий орден» | польська |
| zakonъ «закон» | праслов’янська |
| začęti | праслов’янська |
| konъ «край (початок, кінець)» | праслов’янська |
| *zaken- | праслов’янська |
| зако́н | російська |
| за́кон «закон; завіт; релігія, віра» | сербохорватська |
| zákon «закон» | словацька |
| zákon «закон, правило; шлюб» | словенська |
| законъ «закон» | старослов’янська |
| zákon «закон» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України