ЗАКУПНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
купи́ти
псл. kupiti (‹*koupiti);
запозичення з германських мов;
гот. kaupōn «займатися торгівлею» виникло на основі лат. caupō «крамар, трактирник», яке, можливо, як і гр. κάπηλος «дрібний торговець, крамар; трактирник», походить з якоїсь середземноморської мови;
приймається також незалежне від готського kaupōn походження від лат. caupō (Milewski RSl 26, 132);
виведення від псл. kupa «купа, численність» і kopa «копиця; 60 штук» і прийняття праслов’янського походження готського слова (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 161–166), як і пов’язання з псл. kvapiti «квапити», kypěti «кипіти» (Ондруш Этимология 1984, 180), менш переконливі;
;
Фонетичні та словотвірні варіанти
koupiti
kupić
kupić
kupiś
kúpiť
kúpíti
t'aipĕ
«купить (або: купує)»
ви́куп
ві́дкуп
відку́пник
відку́пщик
доку́пка
докупни́й
за́куп
«у стародавній Русі -- бідний селянин, який одержав позичку від землевласника і став залежним від нього»
за́купень
«покупець, скупник»
закупіве́льний
закупі́вля
заку́пка
«куплений товар»
заку́пка
«закупівля»
закупни́й
заку́пник
заку́почний
кýпити
коупити
куп
«купувати»
(виг.)
купе́цтво
купе́ць
«особа, що займається приватною торгівлею; покупець»
купи
«купить»
купи́ло
«гроші»
(фам.)
купити
купіве́льний
купі́вля
купі́вний
«виставлений на продаж»
ку́піль
«торг; купівля»
купі́ць
куплева́ха
«скупник»
куплени́на
«речі, придбані покупкою»
купло́
«куплений товар»
ку́пля́
купля́ти
купни́й
«купівельний»
куповка
«купівля, покупка»
купува́льниця
купува́ти
купце́нко
«син купця»
купці́вна
«дочка купця»
купцюва́ти
«торгувати, бути купцем»
купчи́к
«покупець»
ку́пчик
«зменш. від купе́ць СУМ; прикажчик Ж»
купчина́
«купецтво»
(зб.)
купчи́на
ку́пчити
«продавати»
купчи́ха
купчи́ця
«купчиха»
ку́пя
«куплю»
на́куп
«накуплене, придбане»
на́купень
«відкупник Пі; той, хто домагається за хабар чину або духовного сану Бі»
неку́пний
«якого не можна купити»
о́дкуп
«відкуп; оренда»
о́куп
«викуп»
оку́пність
пере́куп
«перекупник»
пере́купень
«тс.»
пере́ку́пка
переку́пля
«перепродаж»
переку́пник
переку́пня
«тс.»
пі́дкуп
підку́пень
«той, що когось підкупає»
підку́пний
підку́пник
«тс.»
підку́пство
«підкуп»
по́куп
«купівля; покупка; [попит]»
покупа́ч
«покупець»
поку́пель
покупе́ць
поку́пка
поку́пни́й
поку́пник
«тс.»
при́куп
прику́пка
прикупни́й
прокупи́тися
«переплатити, заплатити зайві гроші»
ро́зкуп
«продаж, збут»
скуп
«плата, винагородження, хабар»
скупи́тися
«купити все необхідне; [звільнитися, позбутися, відкупитися]»
ску́пка
ску́плений
скупни́й
«купити»
ску́пник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| купі́ць | білоруська |
| kupić | верхньолужицька |
| kaupōn «займатися торгівлею» | готська |
| κάπηλος «дрібний торговець, крамар; трактирник» | грецька |
| купити | давньоруська |
| caupō «крамар, трактирник» | латинська |
| caupō | латинська |
| kupiś | нижньолужицька |
| t'aipĕ | полабська |
| kupić | польська |
| kupiti (‹*koupiti) | праслов’янська |
| kupa «купа, численність» | праслов’янська |
| kvapiti «квапити» | праслов’янська |
| купи́ть | російська |
| kúpiť | словацька |
| koupiti | чеська |
| kopa «копиця; 60 штук» | ? |
| kypěti «кипіти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України