ЗАКРАЙОК — ЕТИМОЛОГІЯ

край «кінець, зріз; місцевість, сторона»

псл. *krajь, похідне від krojiti «кроїти» з первісним значенням «відрізок, обрізок»;
дальший семантичний розвиток: «межа, кінець, берег» → «окраїнна смуга землі, земля, виділена межами»;
р. бр. др. болг. край, п. ч. слц. вл. kraj, нл. kšaj, м. крај, схв. крȃј, слн. kràj, стсл. краи;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́кравка «кайма, окрайка»
вкрай
вскрай
закра́їна «тс.»
закра́йок «край»
краєви́й «місцевий»
кра́єць «окраєць»
краї́на «земля; [окраєць Я]»
країнський «крайовий»
кра́йка «крайня частина; вузенька смужка по краях тканини; пояс із кольорової пряжі (первісно з обірваної кайми)»
крайкува́ти «вкривати вінця посудини поливою»
кра́йник «прикордонний мешканець»
крайни́ця «кордон»
крайній
крайню́к «той, що живе край села»
крайня́к «мешканець колишньої Стрийської округи в Галичині»
крайняни́н «прикордонний лемок»
крайовец «дерево, що росте край лісу»
крайови́й
края́к «краянин»
края́нин
накра́й «скраю, в кінці»
наузкра́й «тс.»
неокра́їй
окра́вка «окрайка, пруг, крайка»
окра́єць
окра́їна
о́край
окра́йка
окра́йок
окра́йчик
покра́йниці «крига біля берегів річки»
покра́йниця
по́крайці «кутні зуби»
скра́йній
скра́ю
сукрайок
узкрай
укра́й
Етимологічні відповідники

Слово Мова
край білоруська
край болгарська
kraj верхньолужицька
край давньоруська
крај македонська
kšaj нижньолужицька
kraj польська
*krajь праслов’янська
krojiti «кроїти» праслов’янська
край російська
крȃј сербохорватська
kraj словацька
kràj словенська
краи старослов’янська
kraj чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України