ЗАКОЛІЛА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. (сх.) [kolěti] «клякнути», похідне від kolъ «кіл»;

сумнівні пов’язання з лтс. apkala «ожеледиця», atkala «тс.», atkalētiês «відпочити, набратися сил», kàlst «сохнути, засихати», свн. hel «втомлений», снн. hellich «той, хто страждає від спраги» (Zubatý AfSlPh 16, 395; Mühl. – Endz. І 164, II 144) і з р. кали́ть (Meillet MSL 14, 373);

семантичний розвиток р. (о)колеть «(з)дохнути» слід, очевидно, розглядати як наслідок впливу якоїсь субстратної фінно-угорської мови, де існувало близьке за звуковою формою дієслово із значенням «помирати» (пор. фін. kuolla «умирати», ест. koolma, морд. куломс, мар. кола́ш, удм. кулыны, комі кувны, манс. kaл-, хант. χal-, yг. hal- «тс.») (Kalima 126);

прийняття тут самостійного семантичного розвитку і заперечення фінноугорського впливу (Фасмер II 290) менш переконливе з огляду на негативні дані інших східнослов’янських мов;

р. коле́ть «заклякати; дохнути, помирати», околе́ть «здохнути», бр. [коле́ць] «мерзнути»;