ЗАКОЛОТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати»;

споріднене з лит. kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати», káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)», kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти», лтс. kalt «кувати, бити, ударяти», kult «молотити», лат. -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю»), ірл. celḽach «війна», гр. κλάω «ламаю, калічу», κελεΐς «бойова сокира», прус. preicalis «ковадло», kalopeilis «сапа, сікач»;

іє. *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти», з яким, очевидно, пов’язаний варіант кореня *skel-/ skolу лит. skélti «колоти, розколювати», skalà «скалка», гот. skilja «м’ясник», хет. iškallā(i)- «ламати, розбивати», гр. σκάλλω «розколюю, рию» і іє. *(s)kel«pізати, відрізати», псл. skala «скеля», укр. скала́ «тс.», ска́лка «тріска, скабка», оскі́лок «тс.»;

р. коло́ть, бр. кало́ць, др. колоти, п. kłuć ч. kláti, слц. klať, вл. kłóć, нл. kłojś болг. ко́ля, м. коле, схв. клȁти, слн. kláti, стсл. КЛАТИ;

псл. *koltiti «бити, стукати; змішувати; трясти, коливати, порушувати стан спокою», очевидно, похідне від *kolti «колоти, ударяти, бити чимсь гострим; різати, убивати; розколювати»;

досить переконливе також виведення з псл. [*koltъ/*kolta/*kolto] «колода; товкач», також утворених від дієслова *kolti «колоти», і безпосереднє зіставлення з більш віддаленими лит. káltas «долото, зубило», дісл. hildr «боротьба» (КЭСРЯ 206; ЭССЯ 10, 156–158; Mikl. EW 125);

твердження про зв’язок з псл. [*kol(o-mǫ)titi] «змішувати», [*kolo(mǫ)titi] «тс.» та з [*kol(o-mo)tati sę] «хитатися, мотатися», [*kolo(mo)tati sę] «тс.» (Machek ESJČS 201) викликає сумнів, як і зближення з двн. scaltan «штовхати», свн. schalten «тс.; рухати», двн. sceltan «лаяти, ганити» (Matzenauer LF 8, 170–171; Brückner 237) або з лат. quatio «трясу, махаю, б’ю» (Machek ESJČ 252);

припущення про звуконаслідувальне походження кореня слов’янських форм (Преобр. І 337) безпідставне;

р. колоти́ть «бити, стукати; розбивати, розколювати; трясти; [замішувати (тісто)]», колоти́ться «клопотатися, бідувати; [битися, стинатися]», бр. калаці́ць «трясти, трусити, колихати, молотити», калаці́цца «тремтіти; битися, колотитися; сваритися, гризтися», п. kłócić «енергійно змішувати, бовтати, колотити, потрясати; мучити, руйнувати, викликати незгоду, чвари; (слнц.) [забивати, убивати]», kłócić się «сперечатися, сваритися», ч. klátiti «трясти, хитати (руками, ногами, гіллям); збивати, струшувати (плоди)», klátiti se «колихатися; вагатися; тинятися, вештатися», мор. [klátit sa] «хитатися» (про зуб), слц. klátiť «колихати, хитати (ногами, руками)», вл. kłócić «збивати (плоди з дерева)», kłócić so «бути в тічці» (про корів), нл. kłośiś «збивати (плоди з дерева); бити, лупити; тіпати (льон)», kłośiś se «бути в тічці, битися; тинятися, вештатися», болг. кла́тя «колихати; хитати», кла́тя се «плентатися», м. клати, клати се, схв. кла́тити «колихати; хитати; збивати плоди з дерева», кла́тити се «тинятися, вештатися», слн. klátiti «збивати плоди з дерева», klátiti se «тинятися, вештатися», стсл. клатити «коливати»;