ЗАДУШНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
души́ти «давити, пригнічувати»
псл. dusiti, dusiti, пов’язані з duxъ «дух» та ін;
паралелізм s || š і розвиток значення поки що задовільного пояснення не мають;
р. души́ть, бр. душы́ць, [дуси́ць], п. dusić, ч. dusiti, слц. dusiť, вл. dusyć, нл. dušyś, болг. душа́, м. души, схв. дýшити, гýшити, слн. dušiti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дуси́ти
«давити»
ду́скати
«душити, чавити»
душе́ники
«коржі з конопляним молоком»
душени́на
«тушковане м’ясо»
душени́ця
«тісний до задухи простір»
души́тель
души́тися
«задихатися»
заду́ха
заду́хуватий
заду́шливий
заду́шний
по́ду́ха
«духота, задуха»
пра́духа
«тс.»
приду́ха
«кисневий голод (риб); загибель риб від кисневого голоду»
удуши́тель
удушли́вий
удушні́ти
«зімліти від спеки»
уду́шшя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| душы́ць | білоруська |
| душа́ | болгарська |
| dusyć | верхньолужицька |
| души | македонська |
| dušyś | нижньолужицька |
| dusić | польська |
| dusiti | праслов’янська |
| души́ть | російська |
| дýшити | сербохорватська |
| dusiť | словацька |
| dušiti | словенська |
| дуси́ць | українська |
| гýшити | українська |
| dusiti | чеська |
| dusiti | ? |
| duxъ «дух» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України