ЗАГАРА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
зага́ра «бажання, пристрасть, старанність, завзяття в роботі»
у значенні «старанність, завзяття в роботі» можна припустити вплив дієслова [гарува́ти] «важко, без відпочинку працювати»;
очевидно, пов’язане з горі́ти, псл. gořeti (пор. запа́л, запальни́й від пали́ти);
р. [зага́ра] «меткий, завзятий хлопець, молодець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зага́рливець
«старанна людина, ентузіаст»
зага́рливий
«старанний, завзятий в роботі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gořeti (пор. запа́л, запальни́й від пали́ти) | праслов’янська |
| зага́ра «меткий, завзятий хлопець, молодець» | російська |
| гарува́ти «важко, без відпочинку працювати» | ? |
| з горі́ти | ? |
зага́ра «татарське мило, зірки городні, Lychnis chalcedonica L.» (бот.)
пор. р. горицве́т, п. płomieńczyk, ч. plamenečnice «тс.»;
назва мотивується яскраво-червоним забарвленням квіток;
пов’язане з горі́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| płomieńczyk | польська |
| горицве́т | російська |
| plamenečnice «тс.» | чеська |
| горі́ти | ? |
грянь «зірки садові, татарське мило, Lychnis chalcedonica L.»
семантика «загоряння» відбита і в іншій назві цієї рослини – [загара];
пор. слц. hrianka «суха квітка», повʼязане з дієсловом hriať «гріти» (давніше, мабуть, «обпалювати, піджарювати, висушувати», пор. hrianka «грінка»);
очевидно, запозичення з словацької мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hrianka «суха квітка» | словацька |
| загара | ? |
| hrianka «суха квітка» | ? |
| hriať «гріти» (давніше, мабуть, «обпалювати, піджарювати, висушувати», пор. hrianka «грінка») | ? |
горі́ти
іє. *guher- «гарячий, теплий»;
споріднене з лит. gareti «палити; випаровуватись», лтс. garêtiês «вигоріти (про піч)», ірл. gorim, guirim «грію», гр. ϑέρομαι, «нагріваюсь», дінд. ghṛṇōti «світить, палає»;
псл. *gorěti, *gorjǫ, goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ);
р. горе́ть, бр. гарэць, др. горѣти, п. gorzeć, goreć, ч. hořeti, слц. horieť, вл. horić, нл. gorjeś, болг. горя́, м. гори, схв. гòрети, слн. goréti, стсл. горѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гар
гаря́ч
«особливий вид гарячого напою»
(заст.)
гаря́чий
гарячи́ти
гарячи́ти
гарячі́ти
гаря́чка
гарячко́вий
гарячкови́тий
гарячкува́ти
гарячкува́тий
гаря́чли́вий
гаря́чник
«той, що готує й продає гаряч»
(заст.)
гарячно́та
«спека, жара»
го́риво
«полумʼя, що сильно горить; сила горіння»
(-ево)] Ж
горі́лий
горли́вий
«щирий»
горли́во
«ретельно, віддано»
горюк
«паливо»
горюч
«тс.»
горю́че
горю́чий
го́ряч
«жара, спека»
горя́чий
горя́чість
«спека; гаряча голова»
горя́чка
«гарячка»
зага́р
загорі́лий
«палкий»
зга́рище
зга́рок
зга́рятина
зга́рячу
нага́р
недога́р
недога́рʼя
недо́гарок
о́гар
«обпалений пеньок»
ога́рок
перега́р
по́гар
«згарище»
погорі́лець
при́гар
при́гара
«шкірка на твердій каші»
прига́ринок
прига́рки
уга́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарэць | білоруська |
| горя́ | болгарська |
| horić | верхньолужицька |
| ϑέρομαι | грецька |
| ghṛṇōti «світить, палає» | давньоіндійська |
| горѣти | давньоруська |
| *g «гарячий, теплий» | індоєвропейська |
| gorim | ірландська |
| garêtiês «вигоріти (про піч)» | латиська |
| gareti «палити; випаровуватись» | литовська |
| гори | македонська |
| gorjeś | нижньолужицька |
| gorzeć | польська |
| goreć | польська |
| *gorěti | праслов’янська |
| горе́ть | російська |
| гòрети | сербохорватська |
| horieť | словацька |
| goréti | словенська |
| горѣти | старослов’янська |
| hořeti | чеська |
| guirim «грію» | ? |
| *gorjǫ | ? |
| goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України