ЗАВІРЮШНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
завірю́ха
очевидно, пов’язане з псл. ѵіrъ «вир», vьrěti «кипіти, бурлити»;
зіставлення з п. zawirucha «завірюха» як початковою формою (Булаховський Мовозн. 8, 1949, 47) непереконливе;
р. завиру́ха, [заверу́ха], бр. завіру́ха, п. zawierucha, ст. діал. zawierzucha;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заверу́ха
заверю́ха
«завірюха»
завиру́ха
завірю́шливий
завірю́шний
завору́ха
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| завіру́ха | білоруська |
| zawirucha «завірюха» | польська |
| zawierucha | польська |
| zawierzucha (ст.)(діал.) | польська |
| ѵіrъ «вир» | праслов’янська |
| vьrěti «кипіти, бурлити» | праслов’янська |
| завиру́ха | російська |
| заверу́ха | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України