ЗАВІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ви́ти «скручувати»
псл. viti «вити»;
споріднене з лит. výti «вити, звивати, сукати», лтс. vît «вити, плести», двн. wid «вірьовка», windan «вити», wída «верба», дангл. wīþig «тс.», лат. viēre «плести, в’язати», vītis «виноградна лоза», гр. ἵτυς «обід; верба», ав. vaēiti «верба», дінд. váyati «плете, тче», vyáyati «в’є, крутить»;
іє. *ui-, *uei- «крутити, гнути»;
р. вить, бр. віць, др. вити, п. вл. wić, ч. víti, слц. viť, нл. wiś, болг. ви́я, м. вие, схв. вȕти, слн. víti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в'юн
«Misgurnus fossil is»
(іхт.)
в'ю́ни́стий
в'ю́ни́тися
в'юнки́й
в'юно́к
«березка, Convolvulus L.»
(бот.)
в'юч
«усе, що в’ється»
ви́сти
ви́тися
вити́ця
«вдвоє сплетена свічка»
ви́тка
«мотузка з пруття; обруч з молодої ялини або ліщини»
ви́тка
«вірьовка; обруч; ганчірка для обмотування»
витки́й
ви́то́к
виту́ха
«квасоля з витким стеблом»
виту́шка
вия́шка
«одна з двох схрещених планок витушки»
вияшки́
«витушка»
вій
«шар плетеного тину; жмут хмизу в тині»
віті́вка
«коса (жіноча)»
во́їти
«плести огорожу»
войови́й
«призначений для плетіння тину»
вою́н
«тс.»
вповива́ч
зави́вка
за́вийка
«хустка»
зави́н
зави́тка
«покритка»
за́витка
«частина внутрішнього вуха; [закрутка з стеблин хліба на корені]»
за́вито́к
завиття́
«закрутка з стеблин хліба; жіноча пов’язка»
заві́й
«чалма»
заві́йка
«хустка»
заві́йна
заві́йник
«цидарія, Cidaris»
(зоол.)
заві́йниця
заві́на
«серцева хвороба; болі в животі»
зби́ток
звива́нець
«рулет»
зви́вина
зви́вистий
звиву́щий
«жвавий»
зви́вчастий
зви́нений
зви́нка
«повстяний м’яч, іграшка»
зви́нний
«швидкий, вправний»
звій
«сувій; [шарнір]»
зві́йці
«листовійки, Forticidae»
(ент.)
зві́ток
«пучок виробленого льону»
звой
«сувій»
набавка
навива́льний
навивальник
навивни́й
навій
«вал у ткацькому верстаті, на який навивають пряжу»
обвивни́й
о́бвинка
«бинт, пов’язка»
обви́тка
«обмотка»
переви́вка
переві́й
«розпарені віти для зв’язування дерева»
переві́йник
«в’язка соломи або пруття»
перево́ї
«повивальник для ніг»
по
«жіночий убір, подібний до берета»
пови́ва́ч
повиня́тко
«пелюшка»
пови́то́к
«повивач»
повиття́
повиту́ха
розбі́йний
розви́вач
розвивни́й
ро́звиток
ро́зві́й
свито́йкий
«гнучкий, пружний»
сві́єць
«сувій (полотна)»
свій
«сувій»
сповито́к
«пелюшка; [повивач]»
суві́й
увива́ч
«лабіринтовий павук, Agelena»
(ент.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vaēiti «верба» | авестійська |
| віць | білоруська |
| ви́я | болгарська |
| wić | верхньолужицька |
| ἵτυς «обід; верба» | грецька |
| wīþig «тс.» | давньоанглійська |
| wid «вірьовка» | давньоверхньонімецька |
| váyati «плете, тче» | давньоіндійська |
| вити | давньоруська |
| *ui- | індоєвропейська |
| viēre «плести, в’язати» | латинська |
| vît «вити, плести» | латиська |
| výti «вити, звивати, сукати» | литовська |
| вие | македонська |
| wiś | нижньолужицька |
| wić | польська |
| viti «вити» | праслов’янська |
| вȕти | сербохорватська |
| viť | словацька |
| víti | словенська |
| víti | чеська |
| windan «вити» | ? |
| wída «верба» | ? |
| vītis «виноградна лоза» | ? |
| vyáyati «в’є, крутить» | ? |
| *uei- «крутити, гнути» | ? |
| вить | ? |
ві́яти
псл. vějati: – споріднене з лит. vejas «вітер», лтс. vējš «тс.», дінд. vayati «дме», vati «віє», ав. vāiti «віє», гот. waian «віяти», двн. wājan, wāhen, ΗΒΗ. wehen, дангл. wawan «тс.», гр. ἄημι «вію» (з давнішого ἄϜημι), хет. ḫuuant- «вітер»;
р. ве́ять, бр. ве́яць, др. вѣяти, п. wiać, ч. váti (з *vějati), слц. viať, болг. вея, м. вее, схв. вȕjamu, слн. véti, véjati (žito), стсл. вѣгати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вивія́си
«викрутаси»
відві́йки
ві́йва
«прапор»
ві́йка
«віялка; лопата для провіювання зерна»
ві́я
«лопата для провіювання зерна»
ві́ялиця
«хуртовина»
ві́я́лка
ві́яло
ві́яльник
ві́яний
ві́янь
«хуртовина»
ві́ятися
ві́яч
«той, що віє зерно»
заві́й
заві́йна
«хуртовина»
заві́йний
заві́йниця
завія́
«тс.»
завіякуватий
«який любить гуляти»
засповіва́ти
«навіяти»
(перен.)
неві́янка
«невіяне зерно, вид рослини»
по́вів
повійниця
«повія»
пові́я
пові́яло
«віяло»
про́ві́в
«продув»
розві́йний
«який розноситься вітром»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vāiti «віє» | авестійська |
| ве́яць | білоруська |
| вея | болгарська |
| waian «віяти» | готська |
| ἄημι «вію» (з давнішого ἄϜημι) | грецька |
| wawan «тс.» | давньоанглійська |
| wājan | давньоверхньонімецька |
| vayati «дме» | давньоіндійська |
| вѣяти | давньоруська |
| vējš «тс.» | латиська |
| vejas «вітер» | литовська |
| вее | македонська |
| wiać | польська |
| vějati: | праслов’янська |
| ве́ять | російська |
| вȕjamu | сербохорватська |
| viať | словацька |
| véti (žito) | словенська |
| véjati (žito) | словенська |
| вѣгати | старослов’янська |
| ḫuuant- «вітер» | хетська |
| váti (з *vějati) | чеська |
| vati «віє» | ? |
| wāhen | ? |
| wehen | ? |
чуда́сі́я «те, що викликає здивування; чудо» (розм.)
очевидно, експресивне утворення від чу́до, чудеса́ з первісною формою *чудес-і́я, де суфіксальне нарощення -і́я постало під впливом утворень типу веремі́я, заві́я тощо, а також (якщо припустити, що слово виникло в бурсацькому середовищі) за зразком численних грецьких слів на -ία, пор. γεωγραφία «географія», ϰωμῳδία «комедія», προσωδία «просодія (наголос)», στρατηγία «стратегія» і т. ін;
болг. чудеси́я «чудо, диво»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чудасійний
«кумедний, смішний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чудеси́я «чудо, диво» | болгарська |
| чу́до | ? |
| чудеса́ | ? |
| *чудес-і́я | ? |
| -і́я | ? |
| веремі́я | ? |
| заві́я | ? |
| -ία | ? |
| γεωγραφία «географія» | ? |
| ϰωμῳδία «комедія» | ? |
| προσωδία «просодія (наголос)» | ? |
| στρατηγία «стратегія» | ? |
| ін | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України