ЗАВИДА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вид
іє. *ueid-, *uid- «дивитися; знати»;
споріднене з лит. véidas «лице», лтс. veids «вид, форма», гот. witan, witaida «дивитися на що-небудь, споглядати», кімр. dwydd «присутність, наявність», лат. video «бачу», гр. (F)εἰδος «вид, форма»;
псл. vidъ‹*veid-;
р. болг. м. вид, бр. від, др. видъ, п. вл. wid, ч. слц. vid, нл. widanje «вид, видимість», схв. вȗд, слн. vid, стсл. видъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви
«листівка»
вида́лець
«той, хто багато всього бачив»
вида́лий
«досвідчений»
вида́льщина
«бачена, відома річ»
ви́данський
«бачений»
вида́ти
вида́тий
«з великим обличчям»
виде́ць
«спостерігач, свідок»
видиво
ви́ди́мий
ви́ди́мо
ви́дитися
«увижатися»
ви́дище
«сон, привид»
ви́діти
видки́й
ви́дло
«видне місце»
ви́дмо
«привид, мара»
видна́к
«відкрите місце»
видничо́к
«видне місце, поличка в кутку сіней»
видні́ти
видно́
«погляд, вигляд; світле місце»
ви́дно
ви́днося
виднота́
видо́ви́сько
видо́вище
ви́до́к
«видне місце»
ви́дьмище
«тс.»
видю́чий
видю́щий
ви́нно
«видно»
відова́ти
«бачити»
зави́да
«заздрісна людина»
зави́дити
«позаздрити»
зави́дка
за́ви́дки
зави́дко
зави́дливий
зави́дна
за́ви́дний
«гідний заздрощів; [заздрісний Ж; помітний П»
за́ви́дник
за́видощі
за́ви́дувати
«заздрити»
завиду́щий
за́видь
зави́дько
завидю́щий
зви́дини
«розвідини»
зви́дити
«вибачити, пробачити»
зви́дитися
«з’явитися»
навидноті́
навидноці́
напови́д
«видіння, образ»
напови́дний
«зовнішній, уявний; привабливий, мальовничий»
наро́звидні
не́вид
«пекло»
невидаль
«дивина»
невидальце
«тс.»
невида́нський
«небувалий, дивовижний»
невиди́мка
невидок
«темне місце»
невидомий
«темний, непроглядний»
непови́дний
«непоказний»
обвидні́ти
о́вид
«обрій, виднокруг»
пови́дному
пови́дну
при́вид
при́видок
«привид»
про́вид
«провидіння»
прови́да
«привид»
прови́дець
прови́джувати
прови́диця
провиді́ння
прови́діти
провидли́вість
про́ви́дно
«сутінки, світанок»
розви́дніти
розвидня́тися
увижа́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| від | білоруська |
| вид | болгарська |
| wid | верхньолужицька |
| witan | готська |
| видъ | давньоруська |
| *ueid- | індоєвропейська |
| dwydd «присутність, наявність» | кімрська |
| video «бачу» | латинська |
| veids «вид, форма» | латиська |
| véidas «лице» | литовська |
| вид | македонська |
| widanje «вид, видимість» | нижньолужицька |
| wid | польська |
| vidъ‹*veid- | праслов’янська |
| вид | російська |
| вȗд | сербохорватська |
| vid | словацька |
| vid | словенська |
| видъ | старослов’янська |
| vid | чеська |
| *uid- «дивитися; знати» | ? |
| witaida «дивитися на що-небудь, споглядати» | ? |
зави́діти «заздрити»
псл. zaviděti «заздрити», утворене від viděti «бачити»;
значення «заздрити» ґрунтується, очевидно, на уявленні про лихе око;
пор. лат. invideo «дивлюся з недоброзичливістю, наврочую; заздрю», похідне від video «бачу»;
непереконливим є повʼязання Махека (Sborník FFBrU 4, 25) з *neid, спорідненим з нвн. Neid «заздрість», гр. ὄνειδος «ганьба, сором», лтс. nаîds «ненависть». Шанский ЭИРЯ II 130–132;
Фасмер–Трубачев IІ 72;
р. завидовать «заздрити», бр. завіду́шчы «заздрісний, завидний», др. завидѣти «задзрити», п. [zawidzieć], ч. závidět, слц. závidieť «тс.», вл. zawidźeć «не бажати кому чогось, заздрити», нл. zawiźeś, zawidowaś «тс.», болг. зави́ждам «заздрю», зави́дя «позаздрю», м. завидува «заздрить», завиди «позаздрить», схв. за́видети «заздрити», слн. zavídati, стсл. завидѣти «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зави́д
«ревнощі»
зави́да
«тс. ВеБ; заздрісник, заздрісниця»
за́ви́дки
зави́дливий
«заздрий; [ревнивий, жадібний Ж]»
за́ви́дний
«який викликає заздрість, вартий заздрості; [заздрісний, ревнивий, жадібний Ж]»
за́видощі
завидувати
завиду́щий
за́видь
«заздрісник, недоброзичливець»
завидю́щий
зави́сливий
зави́сний
за́висник
«заздрісник»
за́вистити
зави́стовати
«тс.»
за́вистувати
за́висть
завису́щий
«дуже заздрісний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| завіду́шчы «заздрісний, завидний» | білоруська |
| зави́ждам «заздрю» | болгарська |
| зави́дя «позаздрю» | болгарська |
| zawidźeć «не бажати кому чогось, заздрити» | верхньолужицька |
| ὄνειδος «ганьба, сором» | грецька |
| завидѣти «задзрити» | давньоруська |
| invideo «дивлюся з недоброзичливістю, наврочую; заздрю» | латинська |
| video «бачу» | латинська |
| nаîds | латиська |
| завидува «заздрить» | македонська |
| завиди «позаздрить» | македонська |
| zawiźeś «тс.» | нижньолужицька |
| zawidowaś «тс.» | нижньолужицька |
| Neid «заздрість» | нововерхньонімецька |
| zawidzieć | польська |
| zaviděti «заздрити» | праслов’янська |
| viděti «бачити» | праслов’янська |
| *neid | праслов’янська |
| завидовать «заздрити» | російська |
| за́видети «заздрити» | сербохорватська |
| závidieť «тс.» | словацька |
| zavídati | словенська |
| завидѣти «тс.» | старослов’янська |
| závidět | чеська |
оби́да
псл. obida;
загальноприйнятої етимології не має;
найбільш вірогідним є припущення про походження від дієслова *ob-viděti «дивитися мимо»;
пор. також р. зави́да «заздрість» (при дієслові зави́довать, пов’язаному з р. ви́деть, укр. ви́діти), р. [обизо́р] «сором, ганьба» (префіксальне утворення від зреть «бачити»), лат. invidia «заздрість, недоброзичливість» (при invidēre «заздрити, бажати зла», похідному від vidēre «бачити»), р. ненави́деть, укр. нена́видіти;
менш переконливе припущення (Преобр. I 627; Младенов 365; Mikl. EW 12; Schmidt KZ 23, 339; Uhlenbeck 189; Matzenauer LF 11, 337–338; Kalima Neuphilol. Mitt. 1948, 66–67, 1949, 225–226, 1950, 38–39; ZfSlPh 21, 94–95) про спорідненість з біда́;
р. болг. оби́да, бр. [абі́да] (з р.?), др. обида, п. ст. obida, obyda, ч. слц. obida, стсл. обида;
Фонетичні та словотвірні варіанти
изобиджа́ти
изоби́дити
обиджа́ти
оби́ди́ти
оби́дливий
обидний
оби́дник
оби́дчивий
оби́дчик
обижа́ти
обі́дити
обі́дник
обі́дчик
обіжа́ти
обіжда́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| абі́да (з р.?) | білоруська |
| оби́да | болгарська |
| обида | давньоруська |
| invidia «заздрість, недоброзичливість» (при invidēre «заздрити, бажати зла», похідному від vidēre «бачити») | латинська |
| obida | польська |
| obyda | польська |
| obida | праслов’янська |
| зави́да «заздрість» (при дієслові зави́довать, пов’язаному з р. ви́деть, укр. ви́діти) | російська |
| обизо́р «сором, ганьба» (префіксальне утворення від зреть «бачити») | російська |
| ненави́деть | російська |
| оби́да | російська |
| obida | словацька |
| обида | старослов’янська |
| нена́видіти | українська |
| obida | чеська |
| *ob-viděti «дивитися мимо» | ? |
| також | ? |
| біда́ | ? |
| obida | ? |
| obyda | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України