ЗАБОТА — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з російської мови;

р. забо́та пов’язане з [зо́би́ться] «турбуватися», [зоба́ться, зобли́ться] «тс.», [зобля] «турбота», [зоба́ть] «клювати, їсти, гризти», спорідненими з укр. [зоба́ти] «дзьобати», схв. зòбати «їсти (зерно)», слн. zóbati «клювати, дзьобати, пожирати»;

семантичний розвиток, як в укр. [гри́жа] «журба, турбота», болг. гри́жа «турбота» від псл. gryzti «гризти»;

помилкове виведення від р. [ботать] (псл. botati) «бити» (Соболевский РФВ 65, 418–419; Lehr-Spławiński RSl 9, 38; Berп. I 78; Mikl. EW 90);

пор. р. [забота́ть] «змучити, втомити»;

запозичення з польської мови;

п. bocian (з XV ст.), [bocan, bociuń, bocień, bocek, bociek, boczoń, baczoń, bucién], каш. заст. [kłobocian], як і вл. baćon, нл. bóśan, bóśon, полаб. büöťan, büťăn (‹*bоtěnъ, *botěni), певної етимології не має;

можливо, пов’язане з звуконаслідувальним р. бо́тькать «стукати» (Iljinskij PF 1З, 497–498);

непереконливо пов’язувалося з р. забо́та, забо́титься (через гумористичне зближення вигляду замисленої людини з лелекою – Соболевский РФВ 65, 418), з п. [kłobocian], каш. [kłobocon] від *kłobotati «стукати дзьобом», пор. лтс. klabatât «тс.» (про лелеку), вн. Klapperstorch «білий лелека» (Мартынов Sl. Wortst. 180–181; Machek ESJČ 59), з п. bok, р. бок, укр. бік (Musiałek Lud 14, 170– 178);

можливе припущення про зв’язок з укр. бу́сол, [бузок, бусок], р. [бу́сел, бу́сол], бр. бу́сел, п. [buseł, busioł] «лелека, молодий лелека»;

непереконливим є зведення (Варченко Терит. діал. 115–118; Steffen JP 51/1, 59) українських та інших слов’янських форм до іє. *bhod- «колоти, бости»;

р. [батья́н, ботя́н, батя́н, бадья́н, бача́н], бр. [буця́н, баця́н], ч. сx.-мор. [bocán], слц. bocian «тс.»;