ЖУКУВАТА — ЕТИМОЛОГІЯ
жук
утворення від звуконаслідувальної основи жу- (‹*geu-);
можливо, споріднене з гук (Berneker IF 10, 156);
р. бр. жук, др. жукъ, п. żuk, ч. žukati «дзижчати, густи», вл. žūk, полаб. zeuk «гнойовик»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жука́н
«Scarabaeus»
жукове́ць
«Gamasus coleoptratorum»
жуко́вка
«Tetyra scarabaeoides»
жукува́тий
«дуже смаглявий»
жух
«жук-гнойовик, Geotrupes stercorarius L.»
жученя́
жучи́ха
жучки́
«гатунок намиста»
жучо́к
«ланка в ланцюгу»
пожу́чниця
«акар жучний, Асаrus coleoptratorum»
(ент.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жук | білоруська |
| žuk | верхньолужицька |
| жукъ | давньоруська |
| zeuk «гнойовик» | полабська |
| żuk | польська |
| *geu- | праслов’янська |
| жук | російська |
| жу (‹*geu-) | українська |
| гук | українська |
| žukati «дзижчати, густи» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України