ЖУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *žьvati;

споріднене з лит. žiaunos «зябра; [щелепи]», лтс. žaũnas «тс.», žaunât «потроху їсти», дісл. tyggia, tyggva, дангл. cēowan (англ. chew), двн. kiuwan «жувати», нвн. kauen «тс.», тох. А В śwā- «їсти», перс. ǰāvīdӓn «жувати», вірм. kiv «деревна (первісно жувальна) смола»;

іє. *gieu- «жувати»;

р. жева́ть, бр. жава́ць, др. жьвати, п. żuć, żwać, ч. ст. žváti, сліі. žuvať, žuť, вл. žwać, žuć, нл. žuś, полаб. zåvat, болг. прежи́вям «пережовувати» (про жуйних тварин), схв. жва́тати, слн. žvéčiti «жувати», žvále «вудила», стсл. жьвати;

утворене на українському ґрунті від молд. ли́нӂе «лизати», а се ли́нӂе «облизувати себе» (про тварин), що разом з рум. línge, a se linge «тс.» походить від лат. lingo «лижу, облизую», спорідненого з дірл. ligim «лижу», псл. lizati, укр. лизати;

суфікс -up- запроваджено, мабуть, для уникнення асоціації з жува́ти;

не зовсім ясне;

можливо, афективне утворення, що виникло в результаті контамінації слів утя́мити і жува́ти;

р. ужа́мкать «з’їсти»;