ЖОВТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

жо́втий

іє. *ghel- «жовтий; зелений; сірий»;

споріднене з лит. gelta (мед.) «жовтяниця», gétas, geltónas «жовтий», gelsvas «жовтявий», лтс. dzeltens «жовтий», прус. gelatynan «тс.», двн. galla «жовч», нвн. Galle «тс.», лат. fel, fellis «жовчний міхур, жовч», flāvus «золотавий, жовтий», гр. χόλος, χολή «жовч»;

псл. *ž^bltъ;

р. жёлтый, бр. жоўты, др. жьлтыи, п. żółty, ч. žlutý, слц. žltý, вл. нл, žołty, болг. жълт, м. жолт, схв. жут, слн. žóit, стсл. жлътъ, жльтъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

безжо́вчя «жовчна недостатність»

дожовтне́вий

жіпля́к «жовтий огірок»

жоbвклий

жоbвтість

жовкля́к «жовтяк»

жовкні́ти «жовкнути»

жо́вкнути

жовпля́к «тс.»

жовта́вий

жовта́ня «корова жовтої масті»

жовта́чка «жовтяниця»

жовтви́ля «жовта фарба для крашанок»

жо́втень «десятий місяць року; жовта фарба»

жовтеня́

жовти́зна

жовти́ло «жовта фарба»

жовтина́

жовти́нець «чобіт із жовтого сап’яну»

жовти́нка «жовта пляма; жовтуватий відтінок»

жовти́нник «вид трави»

жовти́ти

жовті́льниця «жовтяниця»

жовті́ти

жовті́шати

жо́втка «жовта фарба»

жовткови́на «жовток»

жовтля́вий

жовтня́к «жовтяк» (про огірок)

жовто́к

жовтува́тий

жовту́лька

жовту́рка «вівсянка, Emberiza citrinella L.» (орн.)

жовту́ха «жовтяниця; [жовта земля Ж]»

жовту́шка

жовть «жовтизна Я; жовч»

жовтю́шка «тс.»

жовтя́вий

жовтя́к

жовтяни́ця (мед.)

жовтяни́чний

жовтя́нка (спец.)

жовтя́стий

жовч

жовчі́ «нутрощі риби або птаха»

жовчо́к «жовток»

жовчу́к «тварина жовтого кольору»

жолква́ «болотяна рослинність жовтого кольору»

жолото́к «жовток»

зажовка́ти

зажо́вклий

пережо́вклий

пожо́вклий

пожовти́вий «жовтуватий»

пожовті́лий

пожо́втка «жовта фарба»

пожовтне́вий

прижовка́ти

прижо́вклий

прижо́вкти

примо́втий «жовтуватий»

прожо́вклий

прожо́вкнути

прожо́вть

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
жоўты	білоруська
жълт	болгарська
žołty	верхньолужицька
χόλος	грецька
χολή «жовч»	грецька
galla «жовч»	давньоверхньонімецька
жьлтыи	давньоруська
*ghel- «жовтий; зелений; сірий»	індоєвропейська
fel	латинська
fellis «жовчний міхур, жовч»	латинська
flāvus «золотавий, жовтий»	латинська
dzeltens «жовтий»	латиська
gelta «жовтяниця» (мед.)	литовська
gétas	литовська
geltónas «жовтий»	литовська
gel̑svas «жовтявий»	литовська
жолт	македонська
žołty	нижньолужицька
Galle «тс.»	нововерхньонімецька
żółty	польська
*ž<SUP>b</SUP>l̥tъ	праслов’янська
gelatynan «тс.»	прусська
жёлтый	російська
жу̑т	сербохорватська
žltý	словацька
žólt	словенська
жлътъ	старослов’янська
жльтъ	старослов’янська
žlutý	чеська

глек

позасловʼянські відповідники виводяться від іє. *geu- «згинати, заокруглюватися», *geulo- «щось округле» (Pokorny 396 – 397), у такому разі псл. *gъlьkъ могло б бути виведене від іє. *gu-l-iko-s;

менш вірогідне з фонетичного погляду повʼязання з псл. *glъtati «ковтати» (укр. глита́ти) (Sławski І 421; Дзендзелівський RKJ ŁTN 15, 123 – 124);

проте оскільки подібні назви є і в інших мовних сімʼях – гебр. gullā «округла посудина для олії», ак. gullatu «вид посудини», арам. gulIetā «глек для вина», ар. gulla «глек, глечик», груз. (можливо, з ар.) kula «глек для вина з вузькою шийкою» – і є думки, що гр. γαυλός (Lewy Fremdw. 151, 210) і дінд. golah (Rosén Lešonénu La’am II (12) 21, за Майргофером) запозичені з семітських мов, можна припускати, що йдеться про культурне слово східносередземноморської області (можливо, семітського походження), яке потрапило до германців і східних словʼян, де йому надано місцевої форми за допомогою зменшувального суфікса -ьkъ або -ьсь;

дальша етимологія не зʼясована;

повʼязане з гр. γαυλός «глек, кругла посудина для води або молока», γυλλάς «вид чаші», γυάλας «мегарська чаша», γαυλός, γαυλος «округле фінікійське вантажне судно», дісл. ісл. kjóll «корабель», дангл. сēоe, днн. двн. kiol, свн. kēl «тс.», очевидно, також дінд. golaḥ «округла посудина для води», яке вважається ще запозиченням з дравідських мов (Mayrhofer I 349);

псл. сх. [*gъlьkъ, *gъlьcь], які, очевидно, є початково зменшувальними формами від нє збереженого псл. *gъlъ (‹іє. [*gulos]);

з тих самих міркувань неприйнятні зіставлення з псл. [*glьjь], укр. глей (Bern. I 310) або з п. gleń «скибка хліба», що виводиться разом з *gъlьkъ від кореня *glu(Brückner 141, 172);

мало переконливим є також виведення (Семереньи ВЯ 1967/4, 20) від гр. κύλιξ «чашка»;

р. (псков.) [гилёк] (‹*голёк чи з псл. gylьkъ.) «рукомийник (глек, пристосований для миття рук)», (пд.зах.) [глек] «глек, кухоль», ст. голец «посудина, вживана як міра сипких тіл», бр. гляк «глек», др. гълькъ, гълекъ, глекъ, голькъ, голкъ, п. [hlak, lak] (з бр.), [hlek] (з укр.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

гле́чик «глиняна посудина; груба самовара; гра»

жовті «(жовте) латаття, Nuphar luteum Smith.» (бот.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
gullatu «вид посудини»	аккадська
gulla «глек, глечик»	арабська
gulIetā «глек для вина»	арамейська
гляк «глек»	білоруська
gullā «округла посудина для олії»	гебрайська
γαυλός	грецька
γαυλός «глек, кругла посудина для води або молока»	грецька
κύλιξ «чашка»	грецька
kula «глек для вина з вузькою шийкою» (можливо, з ар.)	грузинська
сēоe	давньоанглійська
kiol	давньоверхньонімецька
golah	давньоіндійська
golaḥ «округла посудина для води»	давньоіндійська
kjóll «корабель»	давньоісландська
kiol	давньонижньонімецька
гълькъ	давньоруська
*geu- «згинати, заокруглюватися»	індоєвропейська
*gu-l-iko-s	індоєвропейська
kjóll «корабель»	ісландська
gleń «скибка хліба»	польська
hlak (з бр.)	польська
lak (з бр.)	польська
*gъlьkъ	праслов’янська
glъtati «ковтати» (укр. глита́ти*)	праслов’янська
*gъlьkъ	праслов’янська
*gъlьcь	праслов’янська
gъlъ (‹іє. [gulos])	праслов’янська
*glьjь	праслов’янська
гилёк «рукомийник (глек, пристосований для миття рук)»«глек, кухоль» (псков.)(‹*голёк чи з псл. gylьkъ.)(пд.зах.)	російська
kēl «тс.»	середньоверхньнімецька
глей	українська
гълекъ	українська
глекъ	українська
голькъ	українська
голкъ	українська
hlek (з укр.)	українська
*geulo- «щось округле»	?
-ьkъ	?
γυλλάς «вид чаші»	?
γυάλας «мегарська чаша»	?
γαυλός	?
γαυλος «округле фінікійське вантажне судно»	?
*gъlьkъ	?
*gъlьcь	?
*gъlьkъ	?
голец «посудина, вживана як міра сипких тіл»	?

жовте́ць «Ranunculus L.» (бот.)

пов’язане з жо́втий;

назва зумовлена жовтим кольором цвіту рослини;

Фонетичні та словотвірні варіанти

жовтце́ві

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
жо́втий	українська

жо́втик «лимонниця, Gonepteryx rhamni» (ент.)

похідне утворення від жовтий;

назва зумовлена лимонножовтим забарвленням самців цього метелика;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
жовтий	українська

жовти́ло «роман фарбувальний, Anthemis tinctoria L.» (бот.)

похідні утворення від жо́втий (псл. *ž^ьltъ);

назви рослин зумовлені кольором квіток (пор. р. желтый цвет «роман фарбувальний», схв. жута рада, жути јармен «тс.», жуто смиље «цмин»);

р. желту́шник «Erysimum; [жовтило, Anthemis]», [желту́шка] «жовтило», бр. жаўту́шнік «Erysimum», [жаўту́шка] «тс.», ч. заст. žluteník «жовтяниця, Chrysosplenium», [žlutník], схв. žutina «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

жовті́льниця «скабіоза, Scabiosa arvensis»

жовто́чниця «тс.»

жовту́х «сонцецвіт, Helianthemum vulgare»

жовту́шка «цмин, Helichrysum arenarium (L.) DC.; кульбаба, Taraxacum L. Ж»

жовту́шник «Erysimum L.»

жовтю́шка «тс.»

жовтяни́ця «Chrysosplenium»

жовтянка «підмаренник справжній, Galium verum L.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
жаўту́шнік «Erysimum»	білоруська
жаўту́шка «тс.»	білоруська
*ž<SUP>ь</SUP>l̥tъ	праслов’янська
желтый цвет	російська
желту́шник «Erysimum; [жовтило, Anthemis]»	російська
желту́шка «жовтило»	російська
жута рада	сербохорватська
жути јармен	сербохорватська
жуто смиље	сербохорватська
žutina «тс.»	сербохорватська
жо́втий (псл. *ž^ь$ltъ)	українська
žlutník	українська
žluteník «жовтяниця, Chrysosplenium»	чеська

жовтожа́р «оранжевий колір»

складне утворення з основ прикметника жо́втий та іменника жар, паралельне до жовтогаря́чий;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
жо́втий	українська
жар	українська
жовтогаря́чий	українська

жовтю́х «вид очеретянки, Lusciniola» (орн.)

утворено, очевидно, від жо́втий у зв’язку з забарвленням верхньої частини тіла цих птахів;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
жо́втий	українська

зеле́ний

псл. *zеlеnъ(jь);

споріднене з лит. žãlias «зелений», žélti «зеленіти, проростати», žolė˜ «трава, зелень», želˆvas, žalˆsvas «зеленуватий», лтс. zaļš «зелений», zâle «трава», прус. saligan «зелений», sālin «тс.», лат. holus, holeris «зелень», кімр. gledd «зелений дерн»;

іє. *gʼhel - «зеленіти», *ghel- «жовтий», звідки псл. *g^ьl̥tъ, укр. жо́втий;

р. зелёный, бр. зялёны, др. зеленыи, п. zielony, каш. [zelony], ч. слц. zelený, вл. нл. zeleny, болг. зеле́н, м. зелен, схв. зèлен, слн. zelén, стсл. зєлєнъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

за́зелень

зелена́ «зелень»

зе́ленава «зелена блювота»

зелена́вий

зелена́стий

зелене́ць «недостиглий плід; паросток; зелень; [(бот.) деревій звичайний, Achillea millefоlium L. Mak»

зелени́на «зелень; (бот.) Conferva rivularis Fr. Mak»

зелени́стий

зелени́ти

зелени́ця «щось зелене; (бот.) кипарис Я; вовчуг, Ononis hircina Jacq. Mak; плаун, Lycopodium Mak; вид грибів ВеБ»

зелені́ти

зелені́тися

зелені́шати

зеле́нка «фарба; [сорт дині; (бот.) барвінок малий, Vinca minor L. Mak; вид гриба, Agaricus aeruginosus Curt. Mak; огірок, Cucumis melo variet. Mak; зеленчук жовтий, Galeobdolon luteum Huds. Mak]»

зеле́нкавий

зеленкува́тий

зеленни́й

зе́лення «зелень»

зелено́чок «брунька, зав’язь»

зеле́нощі

зелену́ха «деревна жаба, Rana viridis; порода мух»

зелену́шка «[щось зелене Ж]; (орн.) зеленяк, Fringilla chloris»

зеленце́м

зеле́нчик «зелений водяник, Astasia euchlorum»

зеленчу́к «жовта глуха кропива, Galeobdolon luteum Huds.» (бот.)

зеленчу́ха «тс.»

зе́лень

зеленька «плаун» (бот.)

зеленю́х «золотий жук»

зеленя́ «зелені поля, сходи хлібів»

зеле́ня́вий

зеленя́к «(орн.) зеленушка, Fringilla chloris; [(ент.) золотий жук, Cetonia aurata]»

зеленя́р

зеленя́стий

зеленя́тко «зелене»

зеленя́чка «деревна жаба»

зели́на «бур’янина»

зелі́нка «зелена фарба; [(бот.) плаун колючий, Lycopodium complanatum L. Mak»

зелінки «зелені яблука»

на́дзелений

на́дзелень

озеле́нювати

озеле́нювач

озеленя́ти

па́зелень

пра́зелень

при́зелений

призеле́нкуватий

про́зеленуватий «зеленуватий»

про́зелень

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
зялёны	білоруська
зеле́н	болгарська
zeleny	верхньолужицька
зеленыи	давньоруська
*gʼhel - «зеленіти»	індоєвропейська
*ghel- «жовтий»	індоєвропейська
zelony	кашубський
gledd «зелений дерн»	кімрська
holus	латинська
holeris «зелень»	латинська
zaļš «зелений»	латиська
zâle «трава»	латиська
žãlias «зелений»	литовська
žélti «зеленіти, проростати»	литовська
žolė˜ «трава, зелень»	литовська
želˆvas	литовська
žalˆsvas «зеленуватий»	литовська
зелен	македонська
zeleny	нижньолужицька
zielony	польська
*zеlеnъ(jь)	праслов’янська
*g<SUP>ь</SUP>l̥tъ	праслов’янська
saligan «зелений»	прусська
sālin «тс.»	прусська
зелёный	російська
зèлен	сербохорватська
zelený	словацька
zelén	словенська
зєлєнъ	старослов’янська
жо́втий	українська
zelený	чеська

рі́па «турнепс, Brassica rapa L.; [бруква, Brassica napus var. esculenta DC. Mak; свиріпа, Brassica campestris L. Мо; картопля, Solanum tuberosum L.]» (бот.)

на думку Гіндіна (Этимология 1963, 52–71), запозичене разом з реалією з Балкан (фрако-пеласг. räˉ˘ph-a-/rä˘ph-u-);

більшість дослідників вважає це слово культурним мандрівним терміном або запозиченням (інакше Schuster-Šewc 1214–1215);

споріднене з лит. rîpė «ріпа», двн. ruoba, ruoppa, rāba, свн. ruobe, rabe, rüebe (нвн. Rübe), гол. raap, англ. rope (з лат.), лат. rāpa, rāpum «ріпа; бульба», гр. ῥάφυς, ῥάπυς «тс.», ῥάφανος, ῥαφάνη «редька; капуста»;

псл. rěpa;

р. м. ре́па, бр. рэ́па, др. рѐпа, п. rzepa, ч. říра, řера «буряк», слц. repa «тс.», вл. нл. rěpa «тс.; ріпа», полаб. repођ, болг. ря́па, схв. репа, слн. répa, стсл. рѣпа;

Фонетичні та словотвірні варіанти

жовта «морква дика, Daucus carota L.»

репа «свиріпа»

репиць «ріпиця зморшкувата, Rapistrum rugosum (L.) All.»

репиця «редька дика, Raphanus raphanistrum L.»

репчик

репчин

ріепище «бадилля картоплі»

ріепник

рі́п'яник «корж з кукурудзи і картоплі Г; пиріжок з картопляного тіста До»

ріпа біла

ріпа волоська «соняшник бульбистий, топінамбур, Helianthus tuberosus L.»

ріпа́к «рапс, Brassica napus var. oleifera Metzg.; [Brassica napus L. Mak]»

ріпак дикий «гірчиця польова, Sinapis arvensis L.»

ріпа́чи́ння «стебло ріпака»

ріпачни́сько «поле, засіяне ріпаком»

ріпачо́к «суріпиця, Barbarea vulgaris R. Br.»

ріпа́шнище «поле після ріпаку»

ріпень

ріпець

ріпєник «корж з ріпи і кукурудзяного борошна»

ріпи́нец «поле, з якого знято картоплю»

ріпиця

рі́пиця «Rapistrum Crantz.; [редька дика Mak; суріпиця пряма, Barbarea stricta Andrz. Mak; рапс Mak; гірчиця польова Mak]»

рі́пище «тс.»

ріпій «тс.»

рі́пля́ниця

рі́пний

ріпник «ріпиця багаторічна, Rapistrum perenne (L.) All.»

рі́пник

ріпниця «гірчиця польова»

рі́пнище «тс.»

ріпова́тий «ріпоподібний»

ріпочка «ріпа»

ріпча́стий

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
rope (з лат.)	англійська
рэ́па	білоруська
ря́па	болгарська
rěpa «тс.; ріпа»	верхньолужицька
raap	голландська
ῥάφυς	грецька
ῥάπυς «тс.»	грецька
ῥάφανος	грецька
ῥαφάνη «редька; капуста»	грецька
ruoba	давньоверхньонімецька
ruoppa	давньоверхньонімецька
rāba	давньоверхньонімецька
реѣпа	давньоруська
rāpa	латинська
rāpum «ріпа; бульба»	латинська
rópė «ріпа»	литовська
ре́па	македонська
rěpa «тс.; ріпа»	нижньолужицька
Rübe	нововерхньонімецька
repоѣ	полабська
rzepa	польська
rěpa	праслов’янська
ре́па	російська
рȅпа	сербохорватська
ruobe	середньоверхньнімецька
rabe	середньоверхньнімецька
rüebe (нвн. Rübe)	середньоверхньнімецька
repa «тс.»	словацька
répa	словенська
рѣпа	старослов’янська
říра «буряк»	чеська
řера «буряк»	чеська
räˉ˘ph-a-/rä˘ph-u-	?

ма́впа

ф у формі малфа, поширеній на Закарпатті і в галицьких говорах, міг виникнути під впливом говорів німецьких колоністів;

звук в в укр. ма́впа з’явився, можливо, за аналогією до слів вовк, жо́втий і под;

спільного слова на означення мавпи в індоєвропейських мовах немає;

герм. apan неясного походження, можливо, давнє запозичення з слов’янських або кельтських мов (пор. др. опица, ч. opice, пкельт. abránas (ἀβράνας) «мавпа»);

н. Máulaffe «мавпа» складається з основ іменників Maul «паща» (свн. mūl(е), двн. mula), спорідненого з дісл. mыБb дфриз. mula, дат. шв. mule, гот. *mūlō- «тс.», гр. μύλλω «стискати губи», норв. smaul(e) «рот», лтс. smaule «паща», і Affe «мавпа» (свн. affe, двн. affo), спорідненого з дісл. арі, дангл. ара, англ. аре «тс.»;

через посередництво польської мови запозичено з німецької;

бр. ма́лпа, п. małpa, [małupa], ст. maułpa, слц. [nalpa];

Фонетичні та словотвірні варіанти

мавпеня́

мавпі́й «мавпа-самець»

мавпува́ти

мавпя́тник «приміщення для мавп»

ма́впячий

ма́лпа

малпува́ти

ма́лфа «мавпа»

мо́лфа

на́впа

на́лпа

на́лфа «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
аре «тс.»	англійська
ма́лпа	білоруська
apan	германські
*mūlō- «тс.»	готська
ἀβράνας	грецька
μύλλω «стискати губи»	грецька
ара	давньоанглійська
mula	давньоверхньонімецька
affo	давньоверхньонімецька
mūli	давньоісландська
арі	давньоісландська
опица	давньоруська
mūla	давньофризька
mule	датська
smaule «паща»	латиська
Máulaffe «мавпа»	німецька
Maul «паща» (свн. mūl(е)	німецька
Affe «мавпа» (свн. affe, двн. affo)	німецька
smaul(e) «рот»	норвезька
abránas	пехлевійська
małpa	польська
małupa	польська
maułpa	прагерманська
mūl(е)	середньоверхньнімецька
affe	середньоверхньнімецька
nalpa	словацька
малфа	українська
ма́впа	українська
вовк	українська
жо́втий	українська
opice	чеська
mule	шведська

ко́лпи́ця «косар, Platalea leucorodia L.» (орн.)

ч. kolpík є запозиченням з російської мови;

значення «колпиця, косар», очевидно, у східнослов’янських мовах з’явилося вторинно замість початкового «лебідь»;

далі можливе пов’язання або з днн. galpōn «гучно, голосно кричати; вихвалятися», свн. gelpfen «кричати, ревти», gelfen «тс.», дісл. gialpa «вихвалятися», що зводяться до звуконаслідувального іє. *ghel- «волати, кричати» (отже, тоді такий птах міг бути названий за його голосом), або з іє. *g’hel- «блищати, сяяти; виблискувати», до якого зводяться також споріднені укр. зо́лото, зеле́ний, жо́втий і под. (у такому випадку назва птаха могла бути зумовлена його сніжно-білим забарвленням, як у псл. *olb ǫdb «лебідь», укр. ле́бідь);

р. колпи́ца, ко́лпик «косар», [колпь] «тс.», ст. колпь «якийсь білий птах», як і п. (каш.) [kiełp] «лебідь», слнц. [kөup, kөuṕ] «тс.», ч. kolpík «косар», вл. kołp «лебідь», схв. [kȗp] «тс.», зводяться до псл. *k^ъlрь «лебідь», очевидно, спорідненого з лит. gulbė «лебідь», gulbis, лтс. gùlbis, прус. gulbis «тс.»;

звукові форми з ол (замість закономірного для української мови ов) запозичені з російської і, можливо, чеської мов;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ковпик

колпа́

ко́лпик «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
kołp «лебідь»	верхньолужицька
gialpa «вихвалятися»	давньоісландська
galpōn «гучно, голосно кричати; вихвалятися»	давньонижньонімецька
*ghel- «волати, кричати» (отже, тоді такий птах міг бути названий за його голосом)	індоєвропейська
*g'hel- «блищати, сяяти; виблискувати»	індоєвропейська
gùlbis	латиська
gulbė «лебідь»	литовська
kiełp «лебідь» (каш.)	польська
*k «лебідь»	праслов’янська
gulbis «тс.»	прусська
колпи́ца	російська
kȗp «тс.»	сербохорватська
gelpfen «кричати, ревти»	середньоверхньнімецька
kөup, kөuṕ «тс.»	словінцький
зо́лото	українська
kolpík	чеська
kolpík «косар»	чеська
значення «колпиця, косар»	?
початкового «лебідь»	?
gelfen «тс.»	?
зеле́ний	?
жо́втий	?
ко́лпик «косар»	?
колпь «тс.»	?
колпь «якийсь білий птах»	?
gulbis	?

хлор «жовтувато-зелений отруйний газ із різким задушливим запахом» (хім.)

нлат. chlorum утворив як науковий термін у 1810 р. англійський хімік Г. Деві (H. Davy, 1778–1829) від гр. χλωρός «зелений, жовто-зелений», що, як і гр. χλόη «зелень трави, свіже листя», χλόος «зеленувато-жовтий колір», χλοάζω «зеленіти», споріднене з псл. zelenъ, укр. зеле́ний і псл. *ž^ьl̥tъ, укр. жо́втий;

запозичення з латинської мови;

р. бр. болг. м. хлор, п. вл. chlor, ч. chlor, chlîr, слц. chlîr, схв. хло̑р, кло̑р, слн. klîr;

Фонетичні та словотвірні варіанти

підхлори́н «гіпохлорит»

хло́ристий

хло́рка

хло́рний

хлорнува́тий

хлорнува́тистий

хлорува́ти

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хлор	білоруська
хлор	болгарська
chlor	верхньолужицька
χλωρός «зелений, жовто-зелений»	грецька
χλόη «зелень трави, свіже листя»	грецька
хлор	македонська
chlorum	новолатинська
chlor	польська
zelenъ	праслов’янська
*ž	праслов’янська
англійський	російська
хлор	російська
р	сербохорватська
chlîr	словацька
klîr	словенська
зеле́ний	українська
жо́втий	українська
р	українська
chlor	чеська
chlîr	чеська
Деві	?
χλόος «зеленувато-жовтий колір»	?
χλοάζω «зеленіти»	?

холе́ра «гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання»

лат. cholera «холера» походить від гр. χολέρα (назва хвороби), утвореного від χολή, χόλος «жовч; роздратування, злоба», яке пов’язане з χλοάζω «бути зеленим», χλωρός «зеленувато-жовтий, зелений, свіжий», спорідненими з псл. zelenъ, укр. зеле́ний, псл. *ž^ъl̥tъ, укр. жо́втий;

запозичення з латинської мови;

р. болг. холе́ра, бр. хале́ра, п. ч. слц. вл. cholera, м. колера, схв. коле́ра, слн. kîlerа, стсл. холєра;

Фонетичні та словотвірні варіанти

коре́ла «тс.»

халє́ра

халє́рниця «лайливе слово»

холери́на

холе́рний

холі́ра

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хале́ра	білоруська
холе́ра	болгарська
cholera	верхньолужицька
χολέρα (назва хвороби)	грецька
cholera «холера»	латинська
колера	македонська
cholera	польська
zelenъ	праслов’янська
*ž	праслов’янська
холе́ра	російська
коле́ра	сербохорватська
cholera	словацька
kîlerа	словенська
холєра	старослов’янська
зеле́ний	українська
жо́втий	українська
cholera	чеська
χόλος «жовч; роздратування, злоба»	?
χλοάζω «бути зеленим»	?
χλωρός «зеленувато-жовтий, зелений, свіжий»	?

ЗМІСТ

жо́втий

глек

жовте́ць «Ranunculus L.» (бот.)

жо́втик «лимонниця, Gonepteryx rhamni» (ент.)

жовти́ло «роман фарбувальний, Anthemis tinctoria L.» (бот.)

жовтожа́р «оранжевий колір»

жовтю́х «вид очеретянки, Lusciniola» (орн.)

зеле́ний

рі́па «турнепс, Brassica rapa L.; [бруква, Brassica napus var. esculenta DC. Mak; свиріпа, Brassica campestris L. Мо; картопля, Solanum tuberosum L.]» (бот.)

ма́впа

ко́лпи́ця «косар, Platalea leucorodia L.» (орн.)

хлор «жовтувато-зелений отруйний газ із різким задушливим запахом» (хім.)

холе́ра «гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання»