ЖНЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
жа́ти (жну)
псл. *žęti, žьnǫ;
споріднене з лит. genẽti «обрубувати гілки», лтс. dzenêt «тс.», ірл. benim «б’ю», лат. dē-fendo «захищаю, обороняю», гр. ϑίνω «б’ю»,ϑένω «влучаю», ав. ǰainti «убиває», дінд. hanti «б’є, вбиває», вірм. ganel «сікти», а також з псл. gъnati, укр. гнати і його відповідпиками;
іє. *guhen- «бити»;
р. жать, бр. жаць, др. жати, п. żąć, ч. žíti, розм. žnouti, ст. žieti, слц. žať, вл. žeć, нл. žeś, полаб. zana «жнива», болг. жъ́на, м. жнее, схв. жȅти, слн. žéti, стсл. ЖѦТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виже́н
«ужинок»
дожи́н
дожи́нки
жа́лка
«жниварка»
жа́ля
«жниця»
жа́тва
«жнива»
жа́тка
жатка́р
жа́тний
жа́тник
«жнець»
жаттяf
жа́чка
«жниварка»
же́нник
«жнець»
же́нничка
«жниварка»
же́нчик
женчи́ха
жень
«ужинок»
женьки́ня
«жниця»
женьча́р
«жнець»
жнець
жнив'яний
жни́ва́
жнива́р
жнива́рка
жни́во
жнивови́ця
«жнива»
жнивови́ще
жнивува́ти
жни́ця
жній
жні́я
зажи́н
зажи́нки
нажи́н
обжи́н
обжи́нки
обжни́ва
«обжинкова пісня»
обжні́вка
переджни́в'я
переджни́вний
по́жень
«стерня»
пожни́вний
по́жня
«тс.»
про́жен
«прожата чи прорубана смуга»
просо́н
«дорога, прокошена в очереті»
ужи́н
ужи́нок
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ǰainti «убиває» | авестійська |
жаць | білоруська |
жъ́на | болгарська |
žeć | верхньолужицька |
ganel «сікти» | вірменська |
ϑίνω «б’ю» | грецька |
ϑένω «влучаю» | грецька |
hanti «б’є, вбиває» | давньоіндійська |
жати | давньоруська |
benim «б’ю» | ірландська |
dē-fendo «захищаю, обороняю» | латинська |
dzenêt «тс.» | латиська |
genẽti «обрубувати гілки» | литовська |
жнее | македонська |
žeś | нижньолужицька |
zana «жнива» | полабська |
żąć | польська |
*žęti | праслов’янська |
žьnǫ | праслов’янська |
gъnati | праслов’янська |
жать | російська |
жȅти | сербохорватська |
žať | словацька |
žéti | словенська |
жѧти | старослов’янська |
гнати | українська |
žíti | чеська |
žnouti | чеська |
žieti | чеська |
*g<SUP>u̯</SUP>hen- «бити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України