ЖМУРИТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
жму́рити
псл. žbmuriti, утворене шляхом метатези з mьžuriti (пор. ч. mžourati), що є суфіксальним похідним від mьžiti «мружитися; дрімати» (пор. р. [мжить] «мружитися; куняти», бр. [мжыць] «заплющувати очі» і їх позаслов’янські відповідники – лит. mìgti (mingù) «заснути», прус. ismigē «(він) заснув»);
пов’язане чергуванням голосних з мига́ти;
метатеза (mьžuriti › žьmuriti) відбулася, можливо, під впливом жа́ти (жму);
р. жму́рить, бр. жму́рыць, п. żmurzyć, слц. žmúriť, схв. жмýрити, слн. žmúriti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жму́ри
жмури́тися
жму́ритися
жму́риця
«третя повіка»
(у коня)
жму́рій
«людина, що постійно мружить очі»
жмурі́нка
«гра в хованки»
жмурка́йло
«жмурій»
жму́рки
жмурко́
«жмурій»
жмурли́
па́жмурки
пі́жмурки
при́
«піжмурки»
при́жмур
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мжыць | білоруська |
| жму́рыць | білоруська |
| mìgti | литовська |
| mingù | литовська |
| żmurzyć | польська |
| žbmuriti | праслов’янська |
| mьžiti «мружитися; дрімати» (пор. р. [мжить] «мружитися; куняти», бр. [мжыць] «заплющувати очі» і їх позаслов’янські відповідники -- лит. mìgti (mingù) | праслов’янська |
| mьžuriti | праслов’янська |
| žьmuriti | праслов’янська |
| ismigē «(він) заснув» | прусська |
| мжить | російська |
| жму́рить | російська |
| жмýрити | сербохорватська |
| žmúriť | словацька |
| žmúriti | словенська |
| мига́ти | українська |
| жа́ти (жму) | українська |
| жму | українська |
| mžourati | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України