ЖЛУКТИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
джу́клити «жадібно пити»
експресивне утворення, пов’язане з жлу́ктити і ду́длити (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
джу́ґлити
«тс.»
наджули́тися
«напитися п’яним»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жлу́ктити | ? |
| ду́длити | ? |
жлукта́ти «пожадливо й багато пити»
неясне;
можливо, звуконаслідувальне;
пов’язується також (Непокупний Мовозн. 1968/6, 36) із жлу́кто́;
р. [жлукта́ть] «жлуктити», бр. жлу́кціць «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жлокті́ти
жлу́ктити
жлуктій
жлукті́ти
жльоґа́нити
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жлу́кціць «тс.» | білоруська |
| жлукта́ть «жлуктити» | російська |
| жлу́кто́ | українська |
жлу́кто́ «дерев’яна посудина для зоління білизни»
запозичення з литовської мови;
лит. žlùgtas «замочена білизна; бочка, в якій перуть білизну», пов’язане з žliùgti «мокнути», спорідненим з лтс. žļugt «танути, розчинятися», žļuga «кашоподібна маса, сніг з водою, брудна рідина»;
генетичні зв’язки поза балтійськими мовами непевні;
р. [жлук, жлу́кто], бр. жлу́кта (с. р.), п. [żłukta (жін. р.), żłukto, żłókto];
Фонетичні та словотвірні варіанти
жлук
жлу́ктити
«золити в жлукті»
жлуктяный
(XVIII ст.)
жлут
жлуто
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жлу́кта (с. р.) | білоруська |
| žļugt «танути, розчинятися» | латиська |
| žļuga «кашоподібна маса, сніг з водою, брудна рідина» | латиська |
| žlùgtas «замочена білизна; бочка, в якій перуть білизну» | литовська |
| žliùgti «мокнути» | литовська |
| żłukta (жін. р.), żłukto, żłókto] | польська |
| żłukto | польська |
| żłókto | польська |
| жлу́кто | російська |
| жлук | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України