ЖИЖУ — ЕТИМОЛОГІЯ
жегти́ «палити, пекти» (жегу́)] Ж [жегчи
споріднене з лит. dègti «горіти; палити, випалювати», лтс. degt «тс.», дінд. dáhati «палить, спалює», ав. dažaiti «спалює; згоряє», брет. devi «спалювати», алб. djek «тс.», гр. τέφρα «попіл, порох», лат. favilla «розпечений попіл, сажа», сірл. daig «вогонь»;
іє. *dheguh- «палити»;
початкове ж ( ‹g) замість д (d) остаточно не з’ясоване;
р. жечь, жгу, др. жечи, п. ст. żec, ч. žíci, ст. žéci, слц. žíhať, вл. žec, болг. жежа́, м. жеже, схв. жèħи, слн. žgáti, стсл. жеѱи, жегѫ– псл. žegǫ, *žьgǫ, *žegti ‹*gegti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вижига́ти
«випалювати»
вйжга
«золото або срібло, здобуте випалюванням; [випалене місце Ж]»
жгу́чка
«жалка кропива, Urtica urens L.»
(бот.)
жегови́ця
«хвороба, гарячка»
же́жко
«гаряче»
жерло́
«розпечене залізо»
жечи
«тс.»
жи́гавка
«жалка кропива»
жи́гайло
«підбурювач»
жи́га́лка
«вид мухи; [комаха,що жалить; жалка кропива]»
жига́ло
«залізний прут для пропалювання отворів»
жига́н
жига́ти
«обпікати; жалити, кусати»
жигилі́й
«запальна людина»
жигки́й
«гарячий»
жигува́тий
«гострий на язик»
жигуне́ць
«скипидар»
жигу́чка
«кропива»
жи́жа
«вогонь; гаряче»
(дит.)
жи́жель
«головешка»
жи́жка
«кропива»
жижки́й
«пекучий»
жижко́
«жвава людина»
жижку́ха
«кропива»
жи́жло
«жигало»
жі́жка
«жалка кропива»
жо́га
«згага, печія»
жуга́ло
«жигало»
зажо́га
«підпал»
піджо́га
«тс.; підбурювання»
підло́ги
(у виразі [п. давати] «підливати масла в вогонь»)
поже́га
«пожежа»
пожежа
поже́жище
поже́жник
поже́жня
пожо́га
«підпал, спалення»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dažaiti «спалює; згоряє» | авестійська |
| djek «тс.» | албанська |
| жежа́ | болгарська |
| devi «спалювати» | бретонська |
| žec | верхньолужицька |
| τέφρα «попіл, порох» | грецька |
| dáhati «палить, спалює» | давньоіндійська |
| жечи | давньоруська |
| *dheg<SUP>u̯</SUP>h- «палити» | індоєвропейська |
| favilla «розпечений попіл, сажа» | латинська |
| degt «тс.» | латиська |
| dègti «горіти; палити, випалювати» | литовська |
| жеже | македонська |
| żec | польська |
| *žьgǫ | праслов’янська |
| *žegti | праслов’янська |
| žegǫ | праслов’янська |
| *gegti | праслов’янська |
| жечь | російська |
| жгу | російська |
| жèħи | сербохорватська |
| daig «вогонь» | середньоірландська |
| žíhať | словацька |
| žgáti | словенська |
| жеѱи | старослов’янська |
| жегѫ | старослов’янська |
| žíci | чеська |
| žéci | чеська |
жу́жіль «шлак»
неясне;
можливо, утворилося від звуконаслідувальної основи жу- «густи, дзижчати», бо шлак сичить і видає тріскіт;
пов’язувалося також (Горяев 111) з жи́жа «вогонь»;
р. жу́желица, бр.[жу́жаль] «шлак; рідка грязь», п. żużel «тс.», слц. žúžoľ «вугілля», [žúžeľ, žuh] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жу́желитися
«давати нагар»
жу́желиця
жу́жель
жужле́ць
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жу́жаль «шлак; рідка грязь» | білоруська |
| żużel «тс.» | польська |
| жу́желица | російська |
| žúžoľ «вугілля» | словацька |
| žúžeľ «тс.» | словацька |
| žuh «тс.» | словацька |
| жу «густи, дзижчати» | українська |
| жи́жа «вогонь» | українська |
хи́за «вогонь» (дит.)
очевидно, фонетичний варіант слова жи́жа з дитячої мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хи́жа
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жи́жа | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України