ЖИЖКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

жи́жки́ «задня сторона коліна»

очевидно, пов’язане з ги́жки́ «ніжки в холодці», ги́шель «гомілка» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

жижа́лки «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ги́жки́ «ніжки в холодці» українська
ги́шель «гомілка» українська

жегти́ «палити, пекти» (жегу́)] Ж [жегчи

споріднене з лит. dègti «горіти; палити, випалювати», лтс. degt «тс.», дінд. dáhati «палить, спалює», ав. dažaiti «спалює; згоряє», брет. devi «спалювати», алб. djek «тс.», гр. τέφρα «попіл, порох», лат. favilla «розпечений попіл, сажа», сірл. daig «вогонь»;
іє. *dheguh- «палити»;
початкове ж ( ‹g) замість д (d) остаточно не з’ясоване;
р. жечь, жгу, др. жечи, п. ст. żec, ч. žíci, ст. žéci, слц. žíhať, вл. žec, болг. жежа́, м. жеже, схв. жèħи, слн. žgáti, стсл. жеѱи, жегѫ– псл. žegǫ, *žьgǫ, *žegti ‹*gegti;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вижига́ти «випалювати»
вйжга «золото або срібло, здобуте випалюванням; [випалене місце Ж]»
жгу́чка «жалка кропива, Urtica urens L.» (бот.)
жегови́ця «хвороба, гарячка»
же́жко «гаряче»
жерло́ «розпечене залізо»
жечи «тс.»
жи́гавка «жалка кропива»
жи́гайло «підбурювач»
жи́га́лка «вид мухи; [комаха,що жалить; жалка кропива]»
жига́ло «залізний прут для пропалювання отворів»
жига́н
жига́ти «обпікати; жалити, кусати»
жигилі́й «запальна людина»
жигки́й «гарячий»
жигува́тий «гострий на язик»
жигуне́ць «скипидар»
жигу́чка «кропива»
жи́жа «вогонь; гаряче» (дит.)
жи́жель «головешка»
жи́жка «кропива»
жижки́й «пекучий»
жижко́ «жвава людина»
жижку́ха «кропива»
жи́жло «жигало»
жі́жка «жалка кропива»
жо́га «згага, печія»
жуга́ло «жигало»
зажо́га «підпал»
піджо́га «тс.; підбурювання»
підло́ги (у виразі [п. давати] «підливати масла в вогонь»)
поже́га «пожежа»
пожежа
поже́жище
поже́жник
поже́жня
пожо́га «підпал, спалення»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dažaiti «спалює; згоряє» авестійська
djek «тс.» албанська
жежа́ болгарська
devi «спалювати» бретонська
žec верхньолужицька
τέφρα «попіл, порох» грецька
dáhati «палить, спалює» давньоіндійська
жечи давньоруська
*dheg<SUP>u̯</SUP>h- «палити» індоєвропейська
favilla «розпечений попіл, сажа» латинська
degt «тс.» латиська
dègti «горіти; палити, випалювати» литовська
жеже македонська
żec польська
*žьgǫ праслов’янська
*žegti праслов’янська
žegǫ праслов’янська
*gegti праслов’янська
жечь російська
жгу російська
жèħи сербохорватська
daig «вогонь» середньоірландська
žíhať словацька
žgáti словенська
жеѱи старослов’янська
жегѫ старослов’янська
žíci чеська
žéci чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України