ЖИДІВКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
жид (заст.)
запозичено в дописемний період з італійської мови;
іт. giudeo «єврей» походить від лат. Jūdaeus «іудей, єврей», яке зводиться до гебр. iǝhūdī «іудей», утвореного від особового імені гебр. Iǝhūdā «Іуда» (загальне значення «славлений, хвалений»);
давнє žū- (‹giu-) в слов’янських мовах закономірно перейшло в žy-;
р. болг. жид, бр. жыд, др. жидъ, жидинъ, жидовинъ, п. Żyd, ч. слц. вл. слн. Žid, нл. žyd, схв. Жȕдов, стсл. жидъ, жидинъ, ЖИДОВИНЪ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жиденя́
жидівка́
жиді́вка
жиді́вство
жидові́н
жидові́ти
жидові́ця
жидува́ти
жидъ
жидя́
жыдъ
(XIV ст.)
зажидові́лий
зжидові́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жыд | білоруська |
| жид | болгарська |
| Žid | верхньолужицька |
| i̯<SUP>ǝ</SUP>hūdī «іудей» | гебрайська |
| ι̯<SUP>ǝ</SUP>hūdā «Іуда» (загальне значення «славлений, хвалений») | гебрайська |
| žū- (‹giu-) | гебрайська |
| giu- | гебрайська |
| жидъ | давньоруська |
| жидинъ | давньоруська |
| жидовинъ | давньоруська |
| giudeo «єврей» | італійська |
| Jūdaeus «іудей, єврей» | латинська |
| žyd | нижньолужицька |
| Żyd | польська |
| жид | російська |
| Жȕдов | сербохорватська |
| žy- | словацька |
| Žid | словацька |
| Žid | словенська |
| жидъ | старослов’янська |
| жидинъ | старослов’янська |
| жидовинь | старослов’янська |
| Žid | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України