ЖИГА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з французької мови;

фр. gigue походить від англ. jig «тс.», яке, в свою чергу, зводиться до фр. ст. gigue «скрипка; скрипаль» або giguer «танцювати»;

р. болг. жи́га;

остаточно не з’ясоване псл. džigati, džьgati «колоти, штрикати», яке зазнало впливу з боку *žegti, žigati «палити»;

вважається також (Skok III 674) результатом видозміни форми žigati;

зіставлення з лит. díegti «колоти», лтс. díegt «тс.» (Machek ESJČ 138, 727) натрапляє на труднощі фонетичного характеру;

р. [джи́гать] «хльостати чим-небудь гнучким; швидко рухатися», [джи́гнуть] «ужалити; зробити швидкий рух», бр. джгаць «жалити; кусати; [мчати]», [джи́гаць] «хльостати чим-небудь гнучким; сікти», жы́гаць «швидко бігати; колоти; сікти чимсь гнучким», [джгу́чка] «кропива», [жигу́чка] «тс.», [жи́га] «дуже швидкий; підбурювач», [жигу́шка] «тонкий батіг», [джыгу́чы] «пекучий», п. dżgać «кольнути, ударити чимсь гострим», źgać, żgać «тс.», żyga, żega «швидка, рухлива людина», dżygun «танець» (з укр.), ч. [džigat] «штовхати, пхати», [džkáti] «ударяти, штовхати, скубти», [žáhnouti] «хльоснути різкою», žihadlo «жало», слц. [džgať] «колоти, товкти», вл. žahadlo «жало», м. жига «жалить (3 ос. одн.), коле, пробиває», жега «тс.», схв. жи́гати «заподіювати гострий біль; колоти (у боці, в грудях)»;

звуконаслідувальне утворення;

бр. [джиг] «тс.; швидкий удар», [жиг] «тс.; швидкий укус»;

запозичення з східнороманських мов;

рум. jigăráie «згага; хвороба тварин, що полягає у запаленні глотки», молд. жигэра́е «тс.» утворені відповідно від рум. jig «згага», молд. жиг «тс.», запозичених з слов’янських мов (пор. схв. [жȗг] «рана, шрам», пов’язане з жи́гати «завдавати гострого болю, колоти» – Vrabie Romanoslavica 14, 141) або з рум. jigărí «схуднути, змарніти», молд. жигэри́ «тс.», що є запозиченнями з угорської мови або пов’язані з слов. žigati (Tiktin 871; Crânjală 253);