ЖИВА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
амфі́бія
фр. amphibie походить від гр. ἀμφίβιος «такий, що веде двоякий спосіб життя», утвореного з ἀμφί «скрізь; двояко-», спорідненого з лат. amb(i)- «навколо», псл. oba «обидва», оbь, укр. оба, об, і основи дієслова βιόω «живу», спорідненого з псл. žijǫ, укр. живу́;
запозичення з французької мови;
р. болг. амфи́бия, бр. амфі́бія, n. amfibia, ч. amfibie, слц. amfibia, вл. amfibij, м. амфибија, схв. àмфūбиј(а), слн. amfíbija;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| амфі́бія | білоруська |
| амфи́бия | болгарська |
| amfibij | верхньолужицька |
| ἀμφίβιος «такий, що веде двоякий спосіб життя» | грецька |
| amb(i)- «навколо» | латинська |
| амфибија | македонська |
| oba «обидва» | праслов’янська |
| žijǫ | праслов’янська |
| амфи́бия | російська |
| àмфūбиј (а) | сербохорватська |
| amfibia | словацька |
| amfíbija | словенська |
| оба | українська |
| живу́ | українська |
| amphibie | французька |
| amfibie | чеська |
| ἀμφί «скрізь; двояко-» | ? |
| об | ? |
| βιόω «живу» | ? |
анабіо́з
гр. ἀναβίωσις «воскресіння, повернення до життя» пов’язане з ἀναβιόω «оживаю, воскресаю», яке складається з префікса ἀνα- «вгору», очевидно, спорідненого з псл. na, укр. на, і дієслова βιόω «живу», спорідненого з псл. žijǫ, укр. живу́;
запозичення з грецької мови;
р. анабио́з, бр. анабіёз, п. вл. anabioza, ч. слц. anabióza, болг. анабио́за, схв. анабиоза;
Фонетичні та словотвірні варіанти
анабіоти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| анабіёз | білоруська |
| анабио́за | болгарська |
| anabioza | верхньолужицька |
| ἀναβίωσις «воскресіння, повернення до життя» | грецька |
| anabioza | польська |
| na | праслов’янська |
| žijǫ | праслов’янська |
| анабио́з | російська |
| анабиоза | сербохорватська |
| anabióza | словацька |
| на | українська |
| живу́ | українська |
| anabióza | чеська |
| ἀναβιόω «оживаю, воскресаю» | ? |
| ἀνα- «вгору» | ? |
| βιόω «живу» | ? |
гігіє́на
очевидно, запозичене з новолатинської мови (можливо, через німецьке чи французьке посередництво);
нлат. hygiena походить від гр. υγιεινά с. р. мн. «(щось) корисне для здоровʼя, здорові умови» (від ὑγιεινόν с. р. одн. «здоровʼя»), похідного від ὑγιής «здоровий», яке складається з основ ὑ- «добре», спорідненої з дінд. su-, ав. hu- «тс.», і γιής, спорідненої з псл. žiti, živъ, укр. жи́ти, живи́й;
р. гигие́на, бр. гігіе́на, п. higiena, ч. слц. вл. hygiena, болг. м. хигие́на, схв. хигиjе́на, слн. higiéna;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гігієні́ст
гігієні́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hu- «тс.» | авестійська |
| гігіе́на | білоруська |
| хигие́на | болгарська |
| hygiena | верхньолужицька |
| υγιεινά | грецька |
| su- | давньоіндійська |
| хигие́на | македонська |
| hygiena | новолатинська |
| higiena | польська |
| žiti | праслов’янська |
| гигие́на | російська |
| хигиjе́на | сербохорватська |
| hygiena | словацька |
| higiéna | словенська |
| жи́ти | українська |
| hygiena | чеська |
| ὑγιής «здоровий» | ? |
| ὑ- «добре» | ? |
| živъ | ? |
| живи́й | ? |
жва́вий
виводилось також від того самого кореня, що й живи́й (Косвен УЗ БГУ. Серия филолог., вип. 1Ĵ, 193) або від пов’язаних з цим коренем іранських основ ǰv-, žw- (Трубачев Этимология 1965, 63–64);
можливо, запозичення з польської мови;
п. żwawy «тс.», до XVII ст. «наклепник, обмовник», остаточно не з’ясоване;
пов’язувалося з словами žuć, Żwać «жувати» (Brückner 667);
пор. ч. ст. žvavý «балакучий», пов’язане з žvati «жувати»;
бр. жва́вы;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жва́вість
жваві́шати
жваво́та
жвавый
«швидкий; зубатий»
(XVIII ст.)
жва́лий
«жвавий Ж; хитрий ВеБ»
пожва́вити
пожва́влений
пожва́влення
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жва́вы | білоруська |
| žw- | іранські |
| ǰv- | іранські |
| żwawy «тс.» | польська |
| Żwać «жувати» | польська |
| žuć | польська |
| живи́й | українська |
| žvavý «балакучий» | чеська |
| žvati «жувати» | чеська |
живи́ла «жила»
результат контамінації слів жи́ла і живи́й, живи́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жи́ла | українська |
| живи́й | українська |
| живи́ти | українська |
живоси́лом «силоміць»
виникло на підставі слів живи́й та си́ла;
характер семантичного зв’язку між складовими частинами слова неясний;
бр. жывасі́лам «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жывасі́лам «тс.» | білоруська |
| живи́й | українська |
| си́ла | українська |
жи́ти
споріднене з лит. gýti «загоюватися, видужувати», gyvuoti «жити», лтс. dzît «загоюватися, видужувати», прус. giwa «живе», гот. qius «живий», нвн. keck «живий, жвавий», двн. quek, chech, днн. quik, дангл. cwic, cwicu, cucu «живий», дірл. biu, beo «тс.», biad «їжа», лат. νīνο «живу», дперс. jīvā «він живе», ав. ǰvaiti, дінд. jīvati «тс.», jīváh «живий», гр. βίομαι «живу», βιόω, ζω «тс.», δίαιτα «спосіб життя», алб. ngē «сила», вірм. keam «живу»;
псл. žiti, živ-;
іє. *guei- «жити»;
р. жить, бр. жыць, др. жити, п. żyć, ч. žíti, слц. žiť, вл. žić «лікувати; жити», žiwić so «жити», нл. žyś «лікувати, видужувати», žуwiś se «жити», бол г. живе́я, м. живее, схв. жи́вети, слн. živéti, стсл. жити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безжи́вний
в'я́
«життя; житло»
вжи́лий
«пристаркуватий»
вжи́тки
«достатки»
вжи́тний
«розкішний»
вжи́ток
«користь»
вижива́ти
«залишатися живим; витісняти»
ви́живичити
«зловити рибу сачком, підтягнувши її до човна чи берега»
вижи́вне
«гроші на харчі»
відживи́ти
відживі́ти
«ожити»
віджи́вний
«поживний»
віджи́лий
віджи́тий
доживо́тє
«довічна пенсія»
доживо́тний
«довічний»
дожи́тки
«переживання»
дожиття́
жив
жива́ти
живете́нь
«підґрунтя»
живе́ц
«джерело»
живе́ць
живи́й
живи́ло
«засіб для оживлення»
живи́льний
живи́льник
живи́на́
«жива істота»
живи́тель
живи́ти
«оживляти; давати живлення; [тимчасово зшивати Мо]»
живи́ти
жи́вість
живі́т
живіття́
«життя»
живі́шати
живки́й
«жвавий»
жи́влення
живли́на
«тварина»
живло́
«усе живе»
жи́влово
«жваво»
живлю́чий
живлю́щий
живне́ча
«тварини»
(зб.)
жи́вни́й
живни́ка
«бальзам»
жи́вність
живня́к
«щетина з живих свиней»
живота́тий
живо́ти
«майно»
животи́на
«тварина; [живіт]»
животи́нник
«скупник худоби на забій»
животи́ння
«нутрощі»
животи́нство
«тварини»
(зб.)
животі́ти
животни́к
(якась лікарська рослина)
живо́тність
«життєвість»
живо́ття́
«життя»
живочи́ти
«животіти»
живти́
«жити»
живу́чий
живу́щий
живце́м
жи́вци
«живцем»
живцюва́ти
(садівн.)
жи́вчик
жи́жкати
«жити, існувати»
жиздь
«життя»
жизний
«життєвий; родючий»
жи́зність
«життя; родючість»
жизнь
жи́зня
«життя»
жизняни́й
жизь
жилба́
«тс.»
жиле́ць
жили́й
жи́ли́ще
«місце проживання»
жилля́
«заселене місце»
жило́
«житло»
жилови́й
«придатний до мешкання»
жисть
«життя»
житво́
«тс.»
жите́йський
жи́телець
«квартирант»
жи́тель
жите́ць
«мешканець»
жите́чний
жи́тище
«житло»
житіє́
жи́тка
«життя Л; спосіб життя»
житкувати
«живитися, харчуватися»
житле́ць
«житель, мешканець»
жи́тлик
«хатинка»
жи́тлище
«житло»
житло́
жито
життє́вий
життьови́й
життя́
житу́ха
«життя»
жіве́ц
«джерело»
за́жив
«харчування Г; гоїння Ж»
зажива́ти
«гоїтися; споживати»
зажи́вний
«товстий, угодований; поживний»
за́живо
зажи́вок
«зародок; харчування; зароблене майно; виворіт шкіри тварини»
зажи́лий
«огрядний, товстий»
зажи́тий
«заможний»
зажи́ток
«достаток»
зажиттє́вий
зажиттьови́й
зжива́ти
«позбуватися»
знежи́тися
«знепритомніти»
на́жи́в
«наживка»
нажи́ва
«ТС.; зиск»
нажива́тися
нажи́вка
наживля́ти
«насаджувати наживу; [пришивати]»
наживни́й
нажитни́й
«придбаний; наживний»
невжи́вчивий
невжи́точний
неуки́тний
«некорисний»
неуки́ток
«непридатна для обробітку земля»
обжа́тий
обжива́ти
ожива́ти
оживля́ти
ожи́вчий
ожи́лий
пережива́ння
пережива́ти
«перебувати, жити довше; відчувати»
пережитє́
пережи́тковий
пере́жи́ток
пережи́точний
піджи́ва
піджива́ти
«гоїтися; здобувати; прибувати»
піджи́влювач
піджи́лий
«старечий»
пожива
пожива́ти
«їсти»
поживлі́ння
«їжа»
пожи́вний
пожи́вок
«тс.»
пожи́лець
пожили́ця
пожи́тки
пожи́тний
«поживний»
пожи́ток
«користь»
пожи́точний
«корисний»
пожиття́
«співжиття; прожиття»
прижива́лка
прижи́ваність
прижи́лий
прижи́тий
прижиттє́вий
прижиттьови́й
прожива́тися
«бідніти»
прожи́тий
прожитко́вий
прожи́ток
прожиття́
розжи́ва
розжива́тися
розжитво́
«гарне життя»
розжи́ток
спожи́ва
спожива́ти
спожива́ч
спожи́вний
спожи́вок
спожи́вчий
спожи́ток
спожиття́
спрожи́ток
ужива́льний
ужи́ваний
ужива́ти
ужи́вок
«користь»
ужи́вчивий
ужи́тки
«достатки»
ужитко́вий
«придатний до вживання»
ужиткува́ти
ужи́тний
«тс.»
ужи́ток
ужи́точний
«корисний»
ужиття́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ǰvaiti | авестійська |
| ngē «сила» | албанська |
| жыць | білоруська |
| живе́я | болгарська |
| žić «лікувати; жити»«жити» | верхньолужицька |
| žiwić so «лікувати; жити»«жити» | верхньолужицька |
| keam «живу» | вірменська |
| qius «живий» | готська |
| βίομαι «живу» | грецька |
| βιόω | грецька |
| ζω «тс.» | грецька |
| δίαιτα «спосіб життя» | грецька |
| cwic | давньоанглійська |
| cwicu | давньоанглійська |
| cucu «живий» | давньоанглійська |
| quek | давньоверхньонімецька |
| chech | давньоверхньонімецька |
| jīˊvati «тс.» | давньоіндійська |
| jīváh «живий» | давньоіндійська |
| biu | давньоірландська |
| beo «тс.» | давньоірландська |
| biad «їжа» | давньоірландська |
| quik | давньонижньонімецька |
| jīvā «він живе» | давньоперська |
| жити | давньоруська |
| *g<SUP>u</SUP>ei- «жити» | індоєвропейська |
| νīνο «живу» | латинська |
| dzît «загоюватися, видужувати» | латиська |
| gýti «загоюватися, видужувати» | литовська |
| gyvúoti «жити» | литовська |
| живее | македонська |
| žyś «лікувати, видужувати»«жити» | нижньолужицька |
| žуwiś se «лікувати, видужувати»«жити» | нижньолужицька |
| keck «живий, жвавий» | нововерхньонімецька |
| żyć | польська |
| žiti | праслов’янська |
| živ- | праслов’янська |
| giwa «живе» | прусська |
| жить | російська |
| жи́вети | сербохорватська |
| žiť | словацька |
| živéti | словенська |
| жити | старослов’янська |
| žíti | чеська |
жи́хлий «жвавий»
можливо, пов’язане з живи́й;
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| живи́й | українська |
Зо́я
запозичення з грецької мови;
гр. Ζωή (жіноче ім’я) утворене на основі іменника ζωή «життя», пов’язаного з ζώω «живу», що зводиться до іє. *gu̯i̯ō-, паралельного *gu̯ii̯ō-, від якого походить гр. βίος «життя», псл. živъ, укр. живи́й;
р. бр. Зо́я, п. слц. Zoja, ч. Zoe, болг. Зои, Зо́я;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Зоика
(1479)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Зо́я | білоруська |
| Зои | болгарська |
| Зо́я | болгарська |
| Ζωή «життя» (жіноче ім’я) | грецька |
| ζώω «живу» | грецька |
| βίος «життя» | грецька |
| ζωή | грецька |
| *g<SUP>u̯</SUP>i̯ō- | індоєвропейська |
| *g<SUP>u̯</SUP>ii̯ō- | індоєвропейська |
| Zoja | польська |
| živъ | праслов’янська |
| Зо́я | російська |
| Zoja | словацька |
| живи́й | українська |
| Zoe | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України