ЖЕСТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичено з тюркських мов або з монгольської мови через посередництво російської;

пор. узб. жез «жовта мідь», кирг. жез «мідь, латунь», чаг. алт. телеут. čas «жерсть; бронза», тур. jäs, jis «мідь, латунь», монг. ǯes «тс.»;

р- в українській мові з’явилося, очевидно, під впливом слова шерсть;

р. жесть;

споріднене з дангл. gorst «колючий дрік», дінд. ghṛṣṭiḥ «дикий кабан, вепр»;

праслов’янська форма в її стосунку до псл. *ž^ьrstъ, *žerstъ, укр. [жорст, жерест] «тс.» не зовсім ясна;

пов’язується (Топоров II 179–180) з [жестки́й], псл. žestъkъ;

р. [же́стер] «жостір», [жесть, жо́стер], бр. жасцёр «тс.», болг. [же́шля, же́щель] «клен», схв. же́сте, жèстика «чорноклен»;