ЖЕРТОВНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
же́ртва
очевидно, запозичення з церковнослов’янської мови;
стсл. жрътва, пов’язане з жърѭ «приношу жертву», жьрьць «жрець», зводиться до псл. *žьrtvа, спорідненого з лит. girti «хвалити, вихваляти», прус. girtwei «тс.», лат. grātus «приємний, привабливий, гідний подяки, вдячний», ав. gar- «хвала, хвальна пісня; нагорода», дінд. gṛṇati «кличе; оспівує»;
пов’язується також (Варбот ВЯ 1967/4, 70) з основою *ger-/gьr-/gor- «горіти, палити»;
р. болг. же́ртва, др. жьртва, п. żertwa, żartwa, слц. žertva (з рос.), вл. žertwa, м. жртва, жертва, схв. жртва, слн. žŕtev;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жертвенник
же́ртвуватель
же́ртвувати
жертівни́к
жертівня
же́рто́вний
жертовник
поже́ртва
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gar- «хвала, хвальна пісня; нагорода» | авестійська |
| же́ртва | болгарська |
| žertwa | верхньолужицька |
| gṛṇā́ti «кличе; оспівує» | давньоіндійська |
| *ger-/gьr-/gor- «горіти, палити» | давньоіндійська |
| жьртва | давньоруська |
| grātus «приємний, привабливий, гідний подяки, вдячний» | латинська |
| gīrti «хвалити, вихваляти» | литовська |
| жртва | македонська |
| жертва | македонська |
| żertwa | польська |
| żartwa | польська |
| *ž<SUP>ь</SUP>r̥tvа | праслов’янська |
| girtwei «тс.» | прусська |
| же́ртва | російська |
| жр̑тва | сербохорватська |
| žertva (з рос.) | словацька |
| žŕtev | словенська |
| жрътва | старослов’янська |
| жърѭ «приношу жертву» | старослов’янська |
| жьрьць «жрець» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України