ЖЕРЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
жерло́ «дуло гармати; вузький і глибокий отвір; [джерело]»
псл. *žьrdio ‹ *gьrdio, пов’язане чергуванням голосних з *žerdlo ( ‹*gerdlo) «джерело», *gъrdlo «горло»;
р. жерло, бр. жэ́рла, вл. žórło «джерело», схв. ждṕло «глотка, паща; ущелина», цсл. жрѣло, ждрьло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жерли́стий
«джерелистий»
жо́рло
«русло річки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жэ́рла | білоруська |
| žórło «джерело» | верхньолужицька |
| *ž<SUP>ь</SUP>r̥dlo | праслов’янська |
| *žerdlo «джерело» ( ‹*gerdlo) | праслов’янська |
| *gerdlo «горло» | праслов’янська |
| *ǧ<SUP>ь</SUP>r̥dlo | праслов’янська |
| *g<SUP>ъ</SUP>r̥dlo | праслов’янська |
| жерло́ | російська |
| ждṕло «глотка, паща; ущелина» | сербохорватська |
| жрѣло | церковнослов’янська |
| ждрьло | церковнослов’янська |
же́рти
псл. *žerti, *žьrati;
споріднене з лит. gérti «пити; вбирати; пиячити», лтс. dzert «пити; пиячити», двн. querdar «принада, приманка», лат. voro «пожираю, проковтую», гр. βορά «їжа, корм», βορος «ненажерливий», βιβρώσκω «їм, поїдаю, пожираю», дінд. giráti, gṛṇati «ковтає, поглинає, пожирає», garáḥ «напій, питво», ав. gar- «проковтувати», вірм. ker «корм»;
іє. *guer- «ковтати, глитати»;
р. жрать, бр. жэ́рці, др. жьрание, п. żreć, ч. žráti, ст.žřieti, слц. žrať, вл. žrać, žrjeć «пити (про тварин); пиячити», нл. zraś, žrěś «тс.», схв. ждèрати, слн. žréti, стсл. жрѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жарли́вий
же՝ peті́й
«обжера»
жере́ти
жере́ті́я́
«тс.; змія, що лазить по деревах»
жеру́н
жеру́чий
жеру́щий
жерце́м
жирли́вість
жирови́тий
жратиҖ
жру́чий
заже́рливий
не́жар
«торішня трава на корені; неїстівна трава»
не́жер
не́жир
«тс.»
ненаже́ра
ненаже́рливий
нена́же́рний
нена́жир
нена́жирний
обжа́рець
обже́ра
обже́рливий
обже́рний
обже́рство
обжи́ра
обжи́рли́вий
обжи́рний
обжи́рство
па́жера
пажерак
пажерач
пажери́стий
па́жерливий
паже́рний
пожира́ти
пожира́ч
пожи́рний
пожорли́вець
прожа́ра
«ненажера»
проже́ра
проже́рливий
про́жир
про́жра
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gar- «проковтувати» | авестійська |
| жэ́рці | білоруська |
| žrać «пити (про тварин); пиячити» | верхньолужицька |
| žrjeć «пити (про тварин); пиячити» | верхньолужицька |
| ker «корм» | вірменська |
| βορά «їжа, корм» | грецька |
| βορός «ненажерливий» | грецька |
| βιβρώσκω «їм, поїдаю, пожираю» | грецька |
| querdar «принада, приманка» | давньоверхньонімецька |
| giráti | давньоіндійська |
| gṛṇā́ti «ковтає, поглинає, пожирає» | давньоіндійська |
| garáḥ «напій, питво» | давньоіндійська |
| жьрание | давньоруська |
| *g<SUP>u̯</SUP>er «ковтати, глитати» | індоєвропейська |
| voro «пожираю, проковтую» | латинська |
| dzer̃t «пити; пиячити» | латиська |
| gérti «пити; вбирати; пиячити» | литовська |
| žraś «тс.» | нижньолужицька |
| žrěś «тс.» | нижньолужицька |
| żreć | польська |
| *žerti | праслов’янська |
| *žьrati | праслов’янська |
| жрать | російська |
| ждèрати | сербохорватська |
| žrať | словацька |
| žréti | словенська |
| жрѣти | старослов’янська |
| žráti | чеська |
| žřieti | чеська |
глита́ти
іє. *gel-/*guel- «поглинати», паралельне до *guer- «тс.», до якого зводиться псл. *žerti, укр. же́рти;
споріднене з лат. glūtus «горлянка», glūtio «ковтаю», двн. kela «горло», нвн. Kehle «тс.», ірл. gelim «пожираю»;
псл. glъtati;
р. глота́ть, бр. глыта́ць, др. глътати, п. ст. kłtać, ч. hltati, ст. hltiti, слц. hltat’, вл. hiltać (з ч.), болг. гъ́лтам, м. голта, схв. гỳтати «ковтати», слн. goltáti, стсл. џоглъѱати, поглътити «поглинати, поглинути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глину́ти
глита́й
глитайня́
глита́йство
глита́ня
«глотка»
глот
«ковток»
глота́ти
гло́тка
гло́ткови́й
поглина́ти
погли́нути
проглина́ти
проглину́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глыта́ць | білоруська |
| гъ́лтам | болгарська |
| hiltać (з ч.) | верхньолужицька |
| kela «горло» | давньоверхньонімецька |
| глътати | давньоруська |
| *gel-/*guel- «поглинати» | індоєвропейська |
| gelim «пожираю» | ірландська |
| glūtus «горлянка» | латинська |
| голта | македонська |
| Kehle «тс.» | нововерхньонімецька |
| kłtać | польська |
| *žerti | праслов’янська |
| glъtati | праслов’янська |
| глота́ть | російська |
| гỳтати «ковтати» | сербохорватська |
| hltat' | словацька |
| goltáti | словенська |
| џоглъѱати | старослов’янська |
| же́рти | українська |
| поглътити «поглинати, поглинути» | українська |
| hltati | чеська |
| *guer- «тс.» | ? |
| glūtio «ковтаю» | ? |
| kłtać | ? |
| hltiti | ? |
дже́ре́ло́
до дж ‹ ж пор. ще [джа́воронок, джук] (Потебня К ист. зв. 13);
споріднене з лит. gerkle «горло», gérklos (анат.) «глотка»;
утворене від *žerti, *žьrati і пов’язане чергуванням голосни з псл. *žьṛdlo, укр. го́рло;
псл. *žerdlo, *žьṛdlo «горло», пізніше «отвір», потім частково у східних та західних слов’ян «отвір, з якого б’є вода»;
р. [жерело́] «отвір; паща», жерло́ «тс.», бр. жарало́ «отвір; шийка великої посудини для вина; жерло», др. жерело «отвір; горло», п. źródło «джерело», ч. zřídlo, слц. žriedlo, вл. zórło, нл. žrědło «тс.», болг. жрело́, ждрело́ «ущелина, вузький прохід», схв. ждрéло «тс.; глотка», ждṕло «тс.», слн. žrêlo «паща; безодня; кратер»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
джерела́стий
«з великим отвором»
джерела́тий
«тс.»
джерели́стий
джере́льний
джереля́ний
джереля́стий
«багатий на джерела»
джерля́нка
«вид жаби, Bombinator igneus»
(зоол.)
джорели́стий
джорели́тися
«бити джерелом, струменіти»
джорело́
джура́льце́
«струмочок, цівка»
жерела́тий
жерели́нець
«вапнистий туф»
(мін.)
жере́ло́
жере́льний
жереля́нка
(іхт.)
жереля́стий
жерли́стий
жерло́
прижере́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жарало́ «отвір; шийка великої посудини для вина; жерло» | білоруська |
| жрело́ | болгарська |
| zórło | верхньолужицька |
| жерело «отвір; горло» | давньоруська |
| gerkle «горло» | литовська |
| žrědło «тс.» | нижньолужицька |
| źródło «джерело» | польська |
| *ž | праслов’янська |
| *žerdlo | праслов’янська |
| жерело́ «отвір; паща» | російська |
| ждрéло «тс.; глотка» | сербохорватська |
| žriedlo | словацька |
| žrêlo «паща; безодня; кратер» | словенська |
| го́рло | українська |
| жерло́ «тс.» | українська |
| ждрело́ «ущелина, вузький прохід» | українська |
| ждṕло «тс.» | українська |
| zřídlo | чеська |
| джа́воронок | ? |
| джук | ? |
| *žerti | ? |
| *žьrati | ? |
| *ž «горло» | ? |
| пізніше «отвір» | ? |
| слов'ян «отвір, з якого б’є вода» | ? |
жегти́ «палити, пекти» (жегу́)] Ж [жегчи
початкове ж ( ‹g) замість д (d) остаточно не з’ясоване;
іє. *dheguh- «палити»;
споріднене з лит. dègti «горіти; палити, випалювати», лтс. degt «тс.», дінд. dáhati «палить, спалює», ав. dažaiti «спалює; згоряє», брет. devi «спалювати», алб. djek «тс.», гр. τέφρα «попіл, порох», лат. favilla «розпечений попіл, сажа», сірл. daig «вогонь»;
р. жечь, жгу, др. жечи, п. ст. żec, ч. žíci, ст. žéci, слц. žíhať, вл. žec, болг. жежа́, м. жеже, схв. жèħи, слн. žgáti, стсл. жеѱи, жегѫ– псл. žegǫ, *žьgǫ, *žegti ‹*gegti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вижига́ти
«випалювати»
вйжга
«золото або срібло, здобуте випалюванням; [випалене місце Ж]»
жгу́чка
«жалка кропива, Urtica urens L.»
(бот.)
жегови́ця
«хвороба, гарячка»
же́жко
«гаряче»
жерло́
«розпечене залізо»
жечи
«тс.»
жи́гавка
«жалка кропива»
жи́гайло
«підбурювач»
жи́га́лка
«вид мухи; [комаха,що жалить; жалка кропива]»
жига́ло
«залізний прут для пропалювання отворів»
жига́н
жига́ти
«обпікати; жалити, кусати»
жигилі́й
«запальна людина»
жигки́й
«гарячий»
жигува́тий
«гострий на язик»
жигуне́ць
«скипидар»
жигу́чка
«кропива»
жи́жа
«вогонь; гаряче»
(дит.)
жи́жель
«головешка»
жи́жка
«кропива»
жижки́й
«пекучий»
жижко́
«жвава людина»
жижку́ха
«кропива»
жи́жло
«жигало»
жі́жка
«жалка кропива»
жо́га
«згага, печія»
жуга́ло
«жигало»
зажо́га
«підпал»
піджо́га
«тс.; підбурювання»
підло́ги
(у виразі [п. давати] «підливати масла в вогонь»)
поже́га
«пожежа»
пожежа
поже́жище
поже́жник
поже́жня
пожо́га
«підпал, спалення»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dažaiti «спалює; згоряє» | авестійська |
| djek «тс.» | албанська |
| жежа́ | болгарська |
| devi «спалювати» | бретонська |
| žec | верхньолужицька |
| τέφρα «попіл, порох» | грецька |
| dáhati «палить, спалює» | давньоіндійська |
| жечи | давньоруська |
| *dheg<SUP>u̯</SUP>h- «палити» | індоєвропейська |
| favilla «розпечений попіл, сажа» | латинська |
| degt «тс.» | латиська |
| dègti «горіти; палити, випалювати» | литовська |
| жеже | македонська |
| żec | польська |
| *žьgǫ | праслов’янська |
| *žegti | праслов’янська |
| žegǫ | праслов’янська |
| *gegti | праслов’янська |
| жечь | російська |
| жгу | російська |
| жèħи | сербохорватська |
| daig «вогонь» | середньоірландська |
| žíhať | словацька |
| žgáti | словенська |
| жеѱи | старослов’янська |
| жегѫ | старослов’янська |
| žíci | чеська |
| žéci | чеська |
же́рех «білизна, Aspius rарах» (іхт.)
загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується з жерти, що підтверджується зажерливістю цієї риби (Преобр. І 229; Горяев Доп. 2, 12; Leder 66);
з другого боку, вважається спорідненим з шв. gärs «йорж», норв. gjørs «тс.», можливо, також з дінд. Jhasáḥ‹*jharsáḥ «велика рибина» (Фасмер II 49; Lidén РВгВ 15, 508; Torbiörnsson LM I 35, II 108);
виводиться також (Герд Белар. лексікал. і этым. 37–38) від тат. жерех «тс.», яке, проте, саме може бути запозиченим з російської мови;
р. же́рех, бр. жэ́рах;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жэ́рах | білоруська |
| jhasáḥ «велика рибина» | давньоіндійська |
| *jharsáḥ | давньоіндійська |
| gjørs «тс.» | норвезька |
| же́рех | російська |
| жерех «тс.» | татарська |
| жерти | українська |
| gärs «йорж» | шведська |
жерля́нка «вид невеликої риби»
похідне утворення від [жерло́] «джерело» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жерло́ «джерело» | українська |
жеру́ха́ «Cardamine L. СУМ, Г; [хрінниця, Lepidium sativum L.; грицики, Capsella bursa pastoris; красоля велика, Tropaeolum majus L. Җ» (бот.)
назва зумовлена смаковими якостями рослин або їх насіння. – Меркулова 82–83;
похідне утворення від кореня жер- (‹žer-‹*ger-) у значенні «роз’їдати» або «пекти, бути пекучим, гірким»;
р. жеруха «настурція, Nasturtium R. Br.; [хрінниця]», бр. [жаруха] «Cardamine», п. żerucha «хрінниця; (ст.) настурція», rzeżucha «хрінниця», ч. řeřicha «Cardamine; Lepidium», [řeřucha] «Lepidium», [žeřuchaJ «тс.», слц. žerucha «Lepidium», žerušnica «Cardamine»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жерявка
«красоля велика»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жаруха «Cardamine» | білоруська |
| żerucha «хрінниця; (ст.) настурція»«хрінниця» | польська |
| rzeżucha «хрінниця; (ст.) настурція»«хрінниця» | польська |
| žer- | праслов’янська |
| *ger- | праслов’янська |
| жеруха «настурція, Nasturtium R. Br.; [хрінниця]» | російська |
| žerucha «Lepidium»«Cardamine» | словацька |
| žerušnica «Lepidium»«Cardamine» | словацька |
| жер | українська |
| řeřicha «Cardamine; Lepidium» | чеська |
| řeřucha «Lepidium» | чеська |
| žeřuchaJ «тс.» | чеська |
жерю́шник «гіркуша, Picris cardaminis» (бот.)
пор. п. gorycz «гіркуша», ч. horyč «тс.»;
назва зумовлена гірким смаком кореня гіркуші;
похідне утворення від жер- (‹žer- ‹*ger-), пов’язаного з гор- «горіти; бути пекучим, гірким»;
р. жеру́шник «Roripa Scop.», бр. жарушнік «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жарушнік «тс.» | білоруська |
| gorycz «гіркуша» | польська |
| žer- | праслов’янська |
| *ger- | праслов’янська |
| жеру́шник «Roripa Scop.» | російська |
| жер (‹žer- ‹*ger-) | українська |
| гор «горіти; бути пекучим, гірким» | українська |
| horyč «тс.» | чеська |
| gorycz «гіркуша» | ? |
жо́рло «русло річки»
наголос на першому складі з’явився, можливо, під впливом горло;
результат видозміни слова жерло;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| горло | українська |
| жерло | українська |
зажа́ртий «озлоблений, розлючений, запеклий, запальний»
п. zażarty «запеклий, заядлий, завзятий, запальний» походить від дієслова żreć «жерти», спорідненого з укр. же́рти;
запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zażarty «запеклий, заядлий, завзятий, запальний» | польська |
| żreć «жерти» | польська |
| же́рти | українська |
не́жер «торішня трава, що залишилася на пні; неїстівна трава»
пор. р. [не́гарь] «торішня, висохла на пні, не випалена трава»;
результат видозміни форми [не́жар], пов’язаної з жар, горі́ти (первісно «не випалена трава»), зближеної з основою дієслова же́рти;
р. [не́жарь] «частина степу, не скошена, не з’їдена худобою і не випалена; торішня трава на пні»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
не́жар
не́жир
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| не́гарь «торішня, висохла на пні, не випалена трава» | російська |
| не́жарь «частина степу, не скошена, не з’їдена худобою і не випалена; торішня трава на пні» | російська |
| не́жар | українська |
| жар | українська |
| горі́ти (первісно «не випалена трава») | українська |
| же́рти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України