ЖЕРЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
жерло́ «дуло гармати; вузький і глибокий отвір; [джерело]»
псл. *žьrdio ‹ *gьrdio, пов’язане чергуванням голосних з *žerdlo ( ‹*gerdlo) «джерело», *gъrdlo «горло»;
р. жерло, бр. жэ́рла, вл. žórło «джерело», схв. ждṕло «глотка, паща; ущелина», цсл. жрѣло, ждрьло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жерли́стий
«джерелистий»
жо́рло
«русло річки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жэ́рла | білоруська |
| žórło «джерело» | верхньолужицька |
| *ž<SUP>ь</SUP>r̥dlo | праслов’янська |
| *žerdlo «джерело» ( ‹*gerdlo) | праслов’янська |
| *gerdlo «горло» | праслов’янська |
| *ǧ<SUP>ь</SUP>r̥dlo | праслов’янська |
| *g<SUP>ъ</SUP>r̥dlo | праслов’янська |
| жерло́ | російська |
| ждṕло «глотка, паща; ущелина» | сербохорватська |
| жрѣло | церковнослов’янська |
| ждрьло | церковнослов’янська |
дже́ре́ло́
псл. *žerdlo, *žьṛdlo «горло», пізніше «отвір», потім частково у східних та західних слов’ян «отвір, з якого б’є вода»;
утворене від *žerti, *žьrati і пов’язане чергуванням голосни з псл. *žьṛdlo, укр. го́рло;
споріднене з лит. gerkle «горло», gérklos (анат.) «глотка»;
до дж ‹ ж пор. ще [джа́воронок, джук] (Потебня К ист. зв. 13);
р. [жерело́] «отвір; паща», жерло́ «тс.», бр. жарало́ «отвір; шийка великої посудини для вина; жерло», др. жерело «отвір; горло», п. źródło «джерело», ч. zřídlo, слц. žriedlo, вл. zórło, нл. žrědło «тс.», болг. жрело́, ждрело́ «ущелина, вузький прохід», схв. ждрéло «тс.; глотка», ждṕло «тс.», слн. žrêlo «паща; безодня; кратер»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
джерела́стий
«з великим отвором»
джерела́тий
«тс.»
джерели́стий
джере́льний
джереля́ний
джереля́стий
«багатий на джерела»
джерля́нка
«вид жаби, Bombinator igneus»
(зоол.)
джорели́стий
джорели́тися
«бити джерелом, струменіти»
джорело́
джура́льце́
«струмочок, цівка»
жерела́тий
жерели́нець
«вапнистий туф»
(мін.)
жере́ло́
жере́льний
жереля́нка
(іхт.)
жереля́стий
жерли́стий
жерло́
прижере́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жарало́ «отвір; шийка великої посудини для вина; жерло» | білоруська |
| жрело́ | болгарська |
| zórło | верхньолужицька |
| жерело «отвір; горло» | давньоруська |
| gerkle «горло» | литовська |
| žrědło «тс.» | нижньолужицька |
| źródło «джерело» | польська |
| *žerdlo | праслов’янська |
| *ž | праслов’янська |
| жерело́ «отвір; паща» | російська |
| ждрéло «тс.; глотка» | сербохорватська |
| žriedlo | словацька |
| žrêlo «паща; безодня; кратер» | словенська |
| го́рло | українська |
| жерло́ «тс.» | українська |
| ждрело́ «ущелина, вузький прохід» | українська |
| ждṕло «тс.» | українська |
| zřídlo | чеська |
| *ž «горло» | ? |
| пізніше «отвір» | ? |
| слов'ян «отвір, з якого б’є вода» | ? |
| *žerti | ? |
| *žьrati | ? |
| джа́воронок | ? |
| джук | ? |
жегти́ «палити, пекти» (жегу́)] Ж [жегчи
іє. *dheguh- «палити»;
початкове ж ( ‹g) замість д (d) остаточно не з’ясоване;
споріднене з лит. dègti «горіти; палити, випалювати», лтс. degt «тс.», дінд. dáhati «палить, спалює», ав. dažaiti «спалює; згоряє», брет. devi «спалювати», алб. djek «тс.», гр. τέφρα «попіл, порох», лат. favilla «розпечений попіл, сажа», сірл. daig «вогонь»;
р. жечь, жгу, др. жечи, п. ст. żec, ч. žíci, ст. žéci, слц. žíhať, вл. žec, болг. жежа́, м. жеже, схв. жèħи, слн. žgáti, стсл. жеѱи, жегѫ– псл. žegǫ, *žьgǫ, *žegti ‹*gegti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вижига́ти
«випалювати»
вйжга
«золото або срібло, здобуте випалюванням; [випалене місце Ж]»
жгу́чка
«жалка кропива, Urtica urens L.»
(бот.)
жегови́ця
«хвороба, гарячка»
же́жко
«гаряче»
жерло́
«розпечене залізо»
жечи
«тс.»
жи́гавка
«жалка кропива»
жи́гайло
«підбурювач»
жи́га́лка
«вид мухи; [комаха,що жалить; жалка кропива]»
жига́ло
«залізний прут для пропалювання отворів»
жига́н
жига́ти
«обпікати; жалити, кусати»
жигилі́й
«запальна людина»
жигки́й
«гарячий»
жигува́тий
«гострий на язик»
жигуне́ць
«скипидар»
жигу́чка
«кропива»
жи́жа
«вогонь; гаряче»
(дит.)
жи́жель
«головешка»
жи́жка
«кропива»
жижки́й
«пекучий»
жижко́
«жвава людина»
жижку́ха
«кропива»
жи́жло
«жигало»
жі́жка
«жалка кропива»
жо́га
«згага, печія»
жуга́ло
«жигало»
зажо́га
«підпал»
піджо́га
«тс.; підбурювання»
підло́ги
(у виразі [п. давати] «підливати масла в вогонь»)
поже́га
«пожежа»
пожежа
поже́жище
поже́жник
поже́жня
пожо́га
«підпал, спалення»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dažaiti «спалює; згоряє» | авестійська |
| djek «тс.» | албанська |
| жежа́ | болгарська |
| devi «спалювати» | бретонська |
| žec | верхньолужицька |
| τέφρα «попіл, порох» | грецька |
| dáhati «палить, спалює» | давньоіндійська |
| жечи | давньоруська |
| *dheg<SUP>u̯</SUP>h- «палити» | індоєвропейська |
| favilla «розпечений попіл, сажа» | латинська |
| degt «тс.» | латиська |
| dègti «горіти; палити, випалювати» | литовська |
| жеже | македонська |
| żec | польська |
| *žьgǫ | праслов’янська |
| *žegti | праслов’янська |
| žegǫ | праслов’янська |
| *gegti | праслов’янська |
| жечь | російська |
| жгу | російська |
| жèħи | сербохорватська |
| daig «вогонь» | середньоірландська |
| žíhať | словацька |
| žgáti | словенська |
| жеѱи | старослов’янська |
| жегѫ | старослов’янська |
| žíci | чеська |
| žéci | чеська |
жерля́нка «вид невеликої риби»
похідне утворення від [жерло́] «джерело» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жерло́ «джерело» | українська |
жо́рло «русло річки»
результат видозміни слова жерло;
наголос на першому складі з’явився, можливо, під впливом горло;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жерло | українська |
| горло | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України