ЖЕРДЯНА — ЕТИМОЛОГІЯ
жердь «дишло для повертання вітряка»
псл. žьrdь (‹*gьrd-), пов’язане чергуванням голосних з *gord«город»;
зіставлення з двн. gerta «прут», gart «колючка; важіль» (Преобр. І 228; Младенов 166; Uhlenbeck РВrВ 19, 520) помилкове;
р. жердь, бр. жэ́ǽрдка, др. жьрдь, п. żerdź, ч. žerd, слц. žrď, вл. žerdź, нл. žerdka, žerź, болг. [же́рда],слн. žŕd, стсл. жръдь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жерди́на
жерди́ти
«обгороджувати жердинами»
же́рдка
же́рдя
(зб.)
жердяни́й
жо́рдка
(деталь воза)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жэ́рдка | білоруська |
| же́рда | болгарська |
| žerdź | верхньолужицька |
| gerta «прут» | давньоверхньонімецька |
| gart «колючка; важіль» | давньоверхньонімецька |
| жьрдь | давньоруська |
| žerdka | нижньолужицька |
| žerź | нижньолужицька |
| żerdź | польська |
| ž<SUP>ь</SUP>r̥dь (‹*gь$rd-) | праслов’янська |
| *gord «город» | праслов’янська |
| *g<SUP>ь</SUP>r̥rd- | праслов’янська |
| жердь | російська |
| žrď | словацька |
| žŕd | словенська |
| жръдь | старослов’янська |
| žerd | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України