ЖЕЗЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
жезл
запозичення з старослов’янської мови;
стсл. жьзлъ, очевидно, споріднене з дісл. geisl «палка», двн. geisala «бич», гр. χατος «палиця пастуха», гал. gaesum «важкий метальний спис» (Трубачев Ез.-етн. изсл. 138; Преобр. І 224–225; Machek ESJČ 726);
зіставлялося також з лат. virga (‹*guizga) «лозина, тонка гілка» (Hirt BB 24, 258), з двн. kegil «паля; кіл» (Шанский ЭСРЯ І 5, 280; Младенов 165; Skok III 679; Uhlenbeck РВrВ 26, 300; Pedersen KZ 38, 420) та ін;
р. жезл, бр. жазло, др. жьзлъ, жезлъ, ч. слц. žézlo, болг. же́зъл, м. жезол, схв. жèзло, слн. žezlo;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жезло
жезлъ
(XV ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жазло́ | білоруська |
| же́зъл | болгарська |
| gaesum «важкий метальний спис» | галльська |
| χαι˜ος «палиця пастуха» | грецька |
| geisala «бич» | давньоверхньонімецька |
| kegil «паля; кіл» | давньоверхньонімецька |
| geisl «палка» | давньоісландська |
| жьзлъ | давньоруська |
| жезлъ | давньоруська |
| virga «лозина, тонка гілка» (‹*g$uizga)(Hirt BB 24, 258) | латинська |
| *g<SUP>u̯</SUP>izga | латинська |
| жезол | македонська |
| жезл | російська |
| жèзло | сербохорватська |
| žézlo | словацька |
| žézlo | словенська |
| жьзлъ | старослов’янська |
| žézlo | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України